Україні потрібні справжні партії, а не вождистські проєкти.
Невже Галицька партія без олігархів можлива, а Волинська – ні?
На Львівщині має усі шанси подолати 5-відсотковий бар’єр в обласну раду Українська Галицька партія, яку називають політичною силою нового типу, адже твориться вона «знизу»
Доводилось чути думку, що нарешті і Волинь має «свою» партію, яка претендує на всеукраїнський рівень, - мова про політичну силу «За Майбутнє».
Спірна думка. Адже, по-перше, це – партія вождистського типу. А, по-друге, вигодоздобувачів у неї два – волинянин Ігор Палиця та його друг Ігор Коломойський. Фактично ця партія змінила інший проєкт олігарха – УКРОП і залежить від фінансових можливостей та інтересів Коломойського-Палиці. Те, що в цій партії багато волинян, не робить її волинською. Вона все одно залишається «коломойською», якщо так можна сказати.
Те, що в цій партії багато волинян, не робить її волинською. Вона все одно залишається «коломойською», якщо так можна сказати.
Цікавішим в сенсі творення «своєї» партії є досвід сусідів-галичан, зокрема, створення Української Галицької партії. І мова тут не просто про місце її народження, а про цінності, які є важливими для цього куточка держави і якими партія може поділитись з рештою України.
Міцні християнські традиції галичан відомі усім українцям. Тож логічно, що це відображено і в ідеології партії – християнська демократія, і партійці про це голосно кажуть: ми окремо від церкви, але поруч, бо ми – християни, це наша основа. «За все хороше – проти всього поганого», - таких «розмитих» політсил зараз багато. УГП до них не належить, адже не боїться оголосити і відстоювати свою ідеологію.
Крім цього, Українська Галицька партія твориться «знизу», бо має багато осередків та активістів у містечках та селах, і - чи не найважливіше, - не залежить від якогось одного спонсора, вождя чи олігарха. Їхні спонсори, крім фізичних осіб, – цілий ряд дрібних та середніх підприємств Галичини, найбільші серед яких – аграрні господарства, які відомі навіть волинянам - «Західний буг», Радехівський цукровий завод тощо. Це люди та підприємства, зацікавлені в розвитку краю і у тому, щоб їхні внески використовувались ефективно. Тож партія звітує не лише про свою діяльність, а й про надходження та витрати зі свого бюджету. Все прозоро. Нещодавно незалежний громадський рух «Чесно» визнав Українську Галицьку партію лідером із прозорого фінансування. Відтак ця політична сила існує незалежно від волі якогось одного «дядька», який виймає з кишені гривні, коли йому заманеться.
Відтак ця політична сила існує незалежно від волі якогось одного «дядька», який виймає з кишені гривні, коли йому заманеться.
Українська Галицька партія має в своїх лавах багато «зубатої» молоді, що, втім, не дивно, зважаючи на славу Львова, як студентського міста. Її двері і ліфти відкриті: відчуваєш сили, поділяєш наші цінності – приходь, працюй і змінюй своє місто чи село. Партія вже має свою фракцію у міській раді і її депутати є одними із найсумлінніших представників громади. Конкретна робота «в полях», серед людей, в судах на результат – ось «фішка» активістів цієї політичної сили.
До речі, один з членів Української Галицької партії - Святослав Літинський. Він відомий в Україні захисник нашої мови (це ще раз про ідеологію). Святослав має конкретні досягнення, які коштували йому неабияких зусиль. Наприклад, у численних судах він виборов необхідність маркувати побутову та електронну техніку українською мовою іноземними компаніями. Тож якщо ваші пральні машини, мікрохвильовки, панелі приладів автомобілів, платіжні квитанції тощо «говорять» українською мовою – це його заслуга. І це – результат не тільки для галичан, а й для усіх українців. Не дивно, що Українська Галицька партія каже, що лише починає з Галичини, але шукатиме своїх однодумців по усій Україні.
Тож чи не варто придивитись до досвіду сусідів, а, може, і приєднатись?
Володимир ЇСЬКО.
