Коли й наші пенсіонери танцюватимуть краков’як? Погляд Алли Лісової - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.37 € 33.56
Коли й наші пенсіонери танцюватимуть краков’як? Погляд Алли Лісової

На жаль, на світлині не українці.

Фото Pixabay.

Коли й наші пенсіонери танцюватимуть краков’як? Погляд Алли Лісової

Знаєте, що мене найбільше здивувало, коли я вперше, двадцять років тому, потрапила в польський Краків? Ні, не старовинна архітектура, хоч вона вражаюча, не величезна схожість центру міста з нашою галицькою столицею, не шикарний готель, куди поселили нашу делегацію, не красиві вітрини магазинів і педантична чистота вулиць… До глибини душі вразила інша картинка

Вечірнього липневого вечора затишну атмосферу міста органічно доповнювала грайливо–ніжна мелодія, яка линула з відкритого музичного трамвайчика. Він рухався повільно, оперізуючи головні вулиці старовинного міста. Можна було добре розгледіти, як вечірній «моціон» здійснювали пани й панянки віку 75–80 плюс. Із ціпками, а дехто й іншими засобами допомоги для ходьби, а то й в інвалідному візку — на їхніх обличчях читалися спокій і задоволення. А на танцювальному майданчику біля одного з парків побачила, як приблизно такого ж віку пари кружляли у вальсі, вицокували краков’як. Можна було б лише потішитися таким видовищем, а в мене стиснулося серце…

Мимоволі перед очима постали наші пенсіонери — міські й сільські, з якими доводиться спілкуватися мало не щодня. Прикро, але на відміну від своїх ровесників за кордоном, у них з виходом на заслужений відпочинок життя погіршується і ускладнюється. В першу чергу через нестачу коштів. Добре тим, у кого діти мають можливість допомогти матеріально. А хто позбавлений такої підтримки, приречений щодня рахувати копійки й ділити їх на комунальні витрати, продукти та медикаменти. Про які розваги чи поїздки рідною країною або за кордон може йти мова?

Слід якнайшвидше переходити на багатокомпонентну пенсійну систему. У розвинених державах процес займав 20–30 років. У нас цей шлях почали поки лише на папері.

Зараз із трохи більш як одинадцяти мільйонів пенсіонерів лише 3 відсотки отримують понад десять тисяч гривень. Середній розмір пенсії становить три тисячі з невеличким «хвостиком», що нижче за фактичний прожитковий мінімум. Але, кажуть наші керманичі, і за це треба дякувати. Бо якщо в українській пенсійній системі нічого не змінювати, нинішнім 30–літнім пенсії взагалі не платитимуть. Експерти з економічної політики зазначають, що пенсійна система в тому вигляді, в якому вона існує, стала надто дорогим задоволенням. І недвозначно натякають, що альтернативи підвищенню пенсійного віку немає. А причина — щорічна дотація Пенсійного фонду з державного бюджету, яка ледве не вдвічі перевищує видатки на оборону.

Читайте також: Усе правильно: комусь пироги та ще й з маслом, а дехто і за кусень сухого хліба вдячний має бути! Колонка Сергія Хомінського.

Пенсіонерів стає більше, а платників податків, які утримують їх своїми внесками, все менше. Кількість осіб, які сплачують ЄСВ, судячи з даних Держслужби статистики, — близько 13 мільйонів, і їхні відрахування — основне джерело фінансування державної пенсії. При солідарній пенсійній системі вона повністю залежить від економічної і демографічної ситуації в країні, розвитку ринку праці та стану фондового, фінансового ринків. Для нормальної роботи системи на кожного треба хоча б три платники податків, а в нас уже сьогодні — один.

Тому Україні, як аргументовано наголошують фахівці, слід якнайшвидше переходити на багатокомпонентну пенсійну систему. У розвинених державах процес займав 20–30 років. У нас цей шлях почали поки лише на папері, а на практиці накопичувальна система навіть не запущена. Кажуть, не вистачає інфраструктури, яка б забезпечила функціонування пенсійних накопичень, не створений ринок, куди б можна було ці кошти інвестувати, які б працювали на майбутні пенсії. Ситуації зарадили б страхові компанії, в тому числі й такі, де задіяний іноземний капітал. Але в нас люди обпеклися на гарячому, тому тепер дмухають і на холодне. Радянські заощадження пропали. Та вже й у теперішній Україні розвелося чимало «ммм–ів» та «еліта–центрів», які ошукують громадян. Тому й нема до них довіри.