У найбільшій морській битві початку минулого століття брав участь волинянин...
У найбільшій морській битві початку минулого століття брав участь волинянин.
Юрій ЖУК
...Зателефонував давній прихильник нашої газети лучанин Федір Панасюк і повідомив: — Днями виповнився 101 рік з часу Цусімської битви — однієї з найбільших морських битв початку минулого століття. У цій битві брав участь і наш родич — Василь Карлович Невідомський із села Мельниця Ковельського району. 27 — 28 травня 1905 року біля острова Цусіма відбулася велика морська битва між російською ескадрою (30 військових кораблів) і японським флотом (120 кораблів), яка стала наймасштабнішим морським побоїщем під час російсько-японської війни. Незважаючи на мужність і героїзм російських офіцерів і матросів, які пропливли перед тим за 8 місяців 33 тисячі кілометрів від Кронштадта до Цусіми і вступили одразу у бій, вони значно поступалися чисельно і по оснащенню кораблів й зазнали поразки: було потоплено 19 російських кораблів, 3 крейсери прорвались у нейтральні води і тільки 2 крейсери та 2 міноносці дійшли до Владивостока. Із 14 тисяч особового складу загинуло понад 5 тисяч російських офіцерів і моряків... На крейсері “Алмазі” — одному з двох, які з боями 29 травня прорвалися до Владивостока, і служив тоді матросом волинянин Василь Невідомський. За героїзм під час Цусімської битви він був нагороджений срібним Георгіївським хрестом 4-ого ступеня, срібною медаллю “За хоробрість”, медаллю учасника російсько-японської війни 1904 — 1905 року. Бойові трофеї, до речі, зберігаються зараз у Волинському краєзнавчому музеї — герою Цусімської битви там присвячений цілий стенд. Василь Карлович, коли згадував про ці події, обов’язково розповідав про квіти, з якими вийшли їх зустрічати жителі Владивостока. У ці хвилини герой не міг стримати сліз... Повернувшись із служби у рідне село, Василь Карлович одружився, виховав 6 доньок і двоє синів. На жаль, сини — Василь і Микола — загинули під час Великої Вітчизняної війни. У Мельниці зараз проживає донька Василя Невідомського — Ганна. Сам Василь Карлович дожив до 98 років — і до останнього часу був у селі зразком високої інтелігентності і порядності. — Багато зараз суперечок щодо мови, суперечок про те, що багато хто з молоді переходить на російську мову... — каже Федір Прокопович. — Раніше теж така була мода: сільські хлопці, коли поверталися додому з армії, починали переходити на російську мову, вживати нецензурщину. “Кухня”, — казав на таких Василь Карлович і принципово не подавав руки.
