Піша подорож секретаря обласної організації НСЖУ на честь Дня журналіста...
Піша подорож секретаря обласної організації НСЖУ на честь Дня журналіста.
Степан САЧУК
Все почалося із дружнього спору. Вже у піднесеному настрої за чаркою наш добрий колега Володимир Денисюк похвалився, що він може запросто пройти 25—30 кілометрів — і не захекатися. Віддаль, звичайно, не дуже вражаюча, але спробуйте пройти без спеціального тренування і в досить поважному віці. Не так це просто. Володимира Тимофійовича особливо представляти не потрібно — особистість на Волині відома. Досить тривалий час працював на ниві культури, очолював профільне обласне управління. Потім багато років віддав вірному служінню нашому журналістському цеху, теж на посаді начальника управління у справах преси та інформації. Ми його знали і шанували не як чиновника, а як творчу людину, котра впевнено тримала в руках перо (випустив уже десяток книжок), котра знала і відстоювала насущні потреби журналістики, свободу слова. За це й був своєрідно «відзначений» драконівською владою Француза — саме в урочистий день шістдесятиріччя, коли його прийшли щиро привітати колеги, йому було вручено наказ про звільнення. Під час того спору ми з Миколою Вельмою, редактором газети «Вісті Ковельщини», добре знали, яку настирливість і енергію має Володимир Тимофійович. Знали і його захоплення полюванням, коли він забуває про кількість «намотаних» кілометрів. Але не так через сумніви, як у бажанні підігріти його здорове честолюбство, робили вигляд, що не віримо сміливим заявам колеги. А він все більше розпалювався можливістю відкрито і гласно випробувати себе. І тут підоспіла слушна нагода — присвятити багатокілометрову пішу подорож Дню журналіста. Ідея всім, в тому числі й Денисюку, видалася дуже доречною і навіть символічною, адже він — діючий секретар обласної організації Національної Спілки журналістів та ще й колишній начальник обласного управління в справах преси й інформації. Вибрали для цього відрізок міжнародної траси — Голоби—Ковель. Вранці минулого четверга ми з Миколою Вельмою проводжали Володимира Тимофійовича з Голоб у путь рядками відомого за радянських часів журналістського гімну: «Трое суток не спать, трое суток шагать ради нескольких строчек в газете»... Це не ностальгія за минулим — мені здається, що кращого поетичного слова про неспокійну журналістську професію поки що ніхто не сказав. Володимира Тимофійовича чекала не трьохдобова дорога, а всього лиш десь так на три-чотири години, але те, що наш творчо активний колега-журналіст, вже будучи на пенсії, із бажанням і навіть ентузіазмом взявся показати приклад молодим, як треба «крокувати» заради кількох рядків у газеті, не може не викликати поваги. Не знаю, як Володимиру Денисюку, але нам час сплив швидко. Не минуло і двох годин, а з траси надійшло повідомлення, що наш колега вже благополучно пройшов Волю Любитівську, тобто більше половини шляху. Він явно випереджав наш орієнтовний графік. Не збавив темпу, як можна було очікувати, і на заключному відрізку дистанції. І ось ми невеликою делегацією в складі Миколи Вельми та його дружини Жанни, директора Ковельської міської друкарні Тетяни Заболотної, головного інженера друкарні Віктора Івановського поета-пісняра, члена НСЖУ Анатолія Семенюка тепло зустрічаємо з квітами Володимира Тимофійовича на вході у Ковель. Після двадцяти з лишком кілометрів він бадьорий і життєрадісний, жодних ознак втоми. Оце форма! І ще щодо форми: не минуло й місяця, як Володимир Денисюк презентував свою чергову книжку «Зоря тернистої долі» — про відомого вченого, нашого земляка Євгена Шабліовського. — Чудова у нас природа, неповторна і чарівна, — ділиться свіжими враженнями Володимир Тимофійович. — З вікна автомобіля чи автобуса всієї її краси і привабливості не відчуєш. І дуже прикро бачити обабіч на кожному кроці сміття, сліди нашої низької культури. А ще боляче, що багато пташок гине від машин. Спілкування з природою, свіжі враження дають хорошу поживу для майбутніх публікацій журналіста Володимира Денисюка. І добра фізична форма теж неабияк сприяє творчості. А тим часом наш колега готовий до нових цікавих подорожей.
