Цей хресний хід, зініційований Московським патріархатом, розпочався в Одесі. Далі мав пройти через усю Україну, Республіку Білорусь і до 18 липня цього року завершитися в Росії, зокрема, у місті Сергіїв Посад (Загорськ), де знаходяться мощі преподобного Сергія Радонезького...
Іван КАПІТУЛА
Цей хресний хід, зініційований Московським патріархатом, розпочався в Одесі. Далі мав пройти через усю Україну, Республіку Білорусь і до 18 липня цього року завершитися в Росії, зокрема, у місті Сергіїв Посад (Загорськ), де знаходяться мощі преподобного Сергія Радонезького. Організатори присвятили його 65-ій річниці початку Другої світової війни та єднанню трьох слов’янських братніх православних народів.
Більше сотні мирян, серед яких були й православні з Курська, Брянська та інших міст Російської Федерації, з Одеси, Вінниці, Хмельницького, а також Республіки Білорусь, пройшли головними дорогами через всю Україну. Учасники хресного ходу несли перед собою більше десятка чудотворних та мироточивих ікон. Серед них були ікона Божої Матері, Спасителя та інші. Цими днями хресний хід дістався й Ратнівського району. Теплий прийом для них організував благочинний Ратнівської округи митрофорний протоієрей Іван Цюркало. Ікони переночували в церкві Різдва Богородиці у Ратному, а учасники хресного ходу — в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. Крім ратнівчан, приклалися до чудотворних та мироточивих ікон багато православних із Прохода, Гірник. У пункті пропуску “Доманове” не виникло ніяких проблем. Успішно пройшли прикордонно-митний контроль. Миряни сердечно дякували за сприяння українським митникам і прикордонникам. Останні навіть отримали від них іконки. А от білоруські прикордонники зустріли їх явно негостинно. Біля шлагбаума у Мокранах процесії довелося простояти цілий день, але так нічого й не добились. Білоруси не пустили учасників хресного ходу на свою територію. Як поінформувало керівництво прикордонної комендатури “Ратне”, причиною відмови стала нібито відсутність благословення з боку митрополита Мінського і Слуцького, патріаршого Екзарха всієї Білорусі Філарета. Обурені православні неодноразово намагались зв’язатися по телефону навіть з президентом Республіки Білорусь Олександром Лукашенком. Але це було наївною спробою. Втім, з Мінська все ж отримали відповідь, що в Білорусі, мовляв, держава і церква — відокремлені. А отже, всяке втручання у справи церкви з боку держави є недопустимим. Зрозумівши, що білоруські прикордонники не пустять їх на свою територію, учасники процесії змушені були повертатися назад в Україну. Вони побували в Михнівському монастирі та в селі Пнівно Камінь-Каширського району. Далі їх шлях мав пролягти через Любешівщину на Рівненщину, де й закінчать свій перерваний білорусами хресний хід. Потім усі його учасники роз’їдуться по своїх домівках.
