У Волинському університеті імені Лесі Українки десять днів перебував, читав лекції студентам і викладачам, зокрема кафедри романських та класичних наук, доктор філософських наук, професор Вищої школи у Страсбурзі (Франція) Філіп Рорбак...
У Волинському університеті імені Лесі Українки десять днів перебував, читав лекції студентам і викладачам, зокрема кафедри романських та класичних наук, доктор філософських наук, професор Вищої школи у Страсбурзі (Франція) Філіп Рорбак. З приводу цього наш кореспондент спілкувалася з старшим викладачем кафедри Оленою Гуз та професором із Страсбурга
Анастасія ФІЛАТЕНКО
— Минулого року в нашому університеті побували два професори із Страсбурга, зокрема і Філіп Рорбак. Постійно спілкувалася з ним, була перекладачем наша колега Ольга Михалечик. По суті, це вона першою виступила з ініціативою про подальшу співпрацю між Вищою школою у Страсбурзі і нашим навчальним закладом, щоб могли ми обмінюватися студентами, викладачами, налагодити тісне співробітництво між двома вищими навчальними закладами. По приїзді до Страсбурга Філіп звернувся до свого керівництва і воно люб’язно поставилося до нашого прохання. Ми не лише усно вели мову про співпрацю, а й написали відповідні листи. І як результат, професор пан Рорбак приїхав на Волинь. — І була домовленість, що він прочитає лекції студентам? — Так. Ми просили, зокрема, звернути увагу на лекції з країнознавства. І хоч він доктор філософських наук, проте підготував дуже цікаві лекції саме з країнознавства, так би мовити, з вкрапленням філософії. Його лекції викликали величезний інтерес як серед студентів, так і викладачів. Мало сказати, що він читає лекції, він перед студентською аудиторією виступає як справжній артист. Його слухали не лише студенти всіх курсів нашої кафедри, викладачі, ще й приходили студенти з інших кафедр. — Чи матиме продовження співробітництво між навчальними закладами? — Обов’язково. Професор з Франції зустрічався з проректором з міжнародних питань Миколою Кучерепою, де було обговорено напрямки подальшої співпраці університету і Вищої школи у Страсбурзі. Професор електронною поштою щоденно звітував про зроблене перед посольством Франції у Києві. Приємно, що про нас знають як у Вищій школі у Франції, так і в посольстві цієї держави в Україні і всіляко підтримують. Хоч поки що наше співробітництво на початковій стадії, та ми сподіваємося на його подальший розвиток і поглиблення. Ми вже маємо чудовий подарунок від Вищої школи у Страсбурзі — кількатомне видання словників. Сподіваємося, що невдовзі відбудеться бажаний обмін студентами і викладачами. При нашій розмові були присутні викладачі кафедри і пан професор Рорбак. Тож за посередництвом старшого викладача Олени Гуз, яка була, по суті, перекладачем, задала кілька запитань гостю з Франції. — Яке враження справили на вас волинські студенти? — Це молоді серйозні люди. Вони працювали із зацікавленням. Зрозуміло, що мають різні знання першокурсники і ті, хто навчається на четвертому курсі, але я не міг не помітити їх бажання вчитися, якомога більше знати про Францію. Вони з інтересом сприймали мої лекції, розповіді про наше місто, нашу державу. — Чи є якась відмінність між студентами Вищої школи, де ви постійно викладаєте, і студентами Волинського університету імені Лесі Українки? — У нас особлива Вища школа. Щоб стати її студентом, треба мати глибокі знання і широкий кругозір. Це одна з найпрестижніших ланок вищої освіти і випадкових юнаків і дівчат у нас немає. Тож наші студенти дуже серйозно ставляться до навчання. Мені приємно, що ці риси притаманні і студентам Волинського університету. Особливих відмінностей я не знаходжу. — Окрім лекцій в університеті, чи мали ви якусь культурну програму? — У певній мірі я познайомився з вашим містом минулого приїзду. Нинішнього року з приємністю більше знайомився з Луцьком. Зі мною були викладачі, студенти. Незабутнє враження справив музей Волинської ікони, побував я на концерті студентів, почув, зокрема, їх виступи французькою мовою. Найкращі, найщиріші слова хочу сказати про викладачів кафедри, які були під час мого перебування в університеті добрими друзями, помічниками і опікунами. Я почував себе тут дуже добре. Після зустрічей у посольстві Франції у Києві повертаюся додому. Та сподіваюся, що ми спільно проклали місток між Францією й Україною, тож будуть у нас нові зустрічі, співпраця між колегами і студентами Вищої школи у Страсбурзі та Волинського університету імені Лесі Українки.
