Чому варто голосувати за Шибу - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.37 € 33.76
Чому варто голосувати за Шибу

Спочатку казали, що Шиба на посаді нічого не зробив. А коли опонентам нагадали дороги, амбулаторію, червоні дахи над хрущовками і ще багато чого, ті почали казати: Шиба зробив мало.

Фото Iryna Kabanova.

Чому варто голосувати за Шибу

На це питання відповів у своєму дописі на сайті Богдана Шиби журналіст Святослав Лесюк

Говорять: ой як багато зробила тимчасова влада Луцька для людей. До прикладу, фонтан. 

Красиво? Красиво. Але…

Усе це зроблено за кошти лучан або іноземних фінансових інституцій. Зроблено акурат до виборів, щоб лучани голосували за висуванця олігархів Коломойського-Палиці, розповідає журналіст на офіційному сайті кандидата на посаду Луцького міського голови Богдана Шиби.

Вдумайтесь: тимчасова луцька влада використовує грантові кошти (договори про надходження яких підписувались ще до олігархічного перевороту в міськраді), а Ігор Палиця з підконтрольних Коломойському телеканалів віщає – не будемо брати гроші у Заходу.

А в цей час у Луцьку продовжує смердіти; зростають тарифи на опалення; працівники «Луцьктепла» сидять без зарплати; люди в місті не можуть знайти роботи; автомобілі по пів години стоять у заторах; з крана тече вода, яку пити небезпечно для здоров’я; сміттєвий полігон у Брищі переповнений, а мешканці навколишніх сіл не мають чим дихати і змушені воду привізну купувати; пологовий будинок хочуть знищити, перетворивши на коронавірусний шпиталь; підприємців душать бульдозером, змушують нести податі; на місці приватної забудови планують і вже почали будівництво висоток; мешканців навколишніх сіл мають за людей другого сорту, не даючи пенсіонерам безплатного проїзду в транспорті (хоч безплатний проїзд для них передбачений законодавством). Тепер ще й землю в селян планують безплатно відібрати…

Як розпорядилися ті, що нині так волають про якесь примарне майбутнє, державними грошима? Просвистіли, профукали на показуху, на 250% щомісячної премії радникам радників у Луцькій міській раді, а тепер кажуть: оберіть нас, ми вам зробимо!

Згідно з планами децентралізації, Луцьк мав три роки на використання коштів, які йшли в міську скарбницю напряму з Києва.

Як тимчасова влада ними розпорядилася? Фонтан збудувала? Для відводу очей. Бо інші водограї, наприклад, напроти університету на проспекті Волі, напроти входу в центральний парк імені Лесі Українки давно потребують хоча б ремонту, не кажучи вже про реконструкцію.

Вони кладуть бруківку. Насправді це не бруківка (бо справжня бруківка – з каменю, як на вулиці Богдана Хмельницького), а тротуарна плитка. І вартість виготовлення квадратного метра цієї плитки разом із вкладанням удвічі-втричі нижча за вартість виготовлення і вкладання асфальтобетону. А списують удвічі-втричі дорожче! Як думаєте, куди йде різниця?

LED-освітлення центральних доріг теж зроблене за наші з вами гроші. Та варто декілька метрів зійти вбік – там хоч в око стрель. На околицях звичайної лампочки немає кому вкрутити.

Вони вдесяте чи вдвадцяте ремонтують проспекти Волі і Соборності, чим створюють затори і нервують водіїв та пасажирів (невже, як у Європі, вночі не можна робити?), а тим часом у різних мікрорайонах роками стоять баюри з водою, які не висихають навіть влітку.

Щоб створити алею парасольок в парку, тимчасова влада Луцька нагнула підприємців і комунальні підприємства (це їх ми, лучани, утримуємо), щоб ті за власні кошти її облаштували. А тепер на цьому піариться. Та, наче сором’язлива дівка, яку вже перепробували усі сусідські парубки, мовчить, що вирішила забудовувати зелену зону – центральний парк (на місці іподрому, біля протестантської церкви і далі – вздовж вулиці Глушець до об’їзної).

Розкрию вам велику таємницю. З 1 січня 2021 року Луцьк в рамках децентралізації з Києва не отримає жодної копійки! Три роки давала Луцьку та іншим обласним центрам України центральна влада, щоб вони поправили свою інфраструктуру. А далі – викручуйтесь самі.

Як розпорядилися ті, що нині так волають про якесь примарне майбутнє, державними грошима? Просвистіли, профукали на показуху, на 250% щомісячної премії радникам радників у Луцькій міській раді, а тепер кажуть: оберіть нас, ми вам зробимо!

Що зроблять, давно відомо. Придумають нові податки для лучан, позакривають підприємства, власники яких відмовляються платити їм у кишеню, працівників викинуть на вулицю, і вони через коронакризу навіть на заробітки в Польщу не зможуть поїхати.

Читайте також: «Класно, коли тато забиває гол». Удома в Богдана Шиби.

Зате своє майбутнє вони забезпечать, будьте певні!

Починаючи з 2017 року, коли зграя Палиці (раніше вона мала назву УКРОП, тепер каже, що вона «За майбутнє») внаслідок перевороту захопила владу в місті, вона працевлаштувала в міській раді всіх «потрібних» людей. Не платити ж Коломойському-Палиці їм зі своєї кишені, хай краще лучани платять.

Родичів Ігоря Палиці – Григорія Недопада і Вікторію Майбороду – посадили на «хлібні» посади, а вірних служак – на місця рангом нижче. Тим, хто особливо догоджає хазяїну, як-от «великий» радник неіснуючого мера Ігор Поліщук, щомісяця доплачують до 250% премії. А згадайте спочилих в бозі так званих «Офісів розвитку кварталу». Їхні працівники тепер здебільшого протирають штани і спідниці в Луцькій міській раді. Що ще раз доводить, що ці «офіси» – ніщо інше, як політтехнологічний проєкт перед виборами.

На проєкт «За майбутнє» (в народі його влучно назвали «За «Майбах»), Коломойський витратив, за різними оцінками, від 20 до 40 мільйонів доларів США. Білборди з обличчям Палиці заполонили всю країну. І все одно їм це не допомогло. «Майбах» в середньому по Україні на місцевих виборах набрав ледь 2 відсотки підтримки. Тож мрія Коломойського розвалити Верховну Раду і посадити в крісло прем’єр-міністра свого протеже з тріском провалилася.

Єдина область, де «За майбутнє» має вищий рейтинг, – Волинь. За рахунок того, що в обласну і Луцьку міську раду першими номерами балотувалися нардепи Ігор Палиця, Ігор Гузь, Ірина Констанкевич, В’ячеслав Рубльов, Степан Івахів. Тільки наївний повірить, що вони складуть депутатські мандати і будуть працювати на волинські громади. Це всього лише політтехнологія. Шкода, що волиняни на неї «повелися»

Та навіть за таких розкладів «Майбах» провів у Луцьку міську раду 13 депутатів із 42-х. Хоча ще в 2015 році УКРОП здобув 15 депутатських мандатів.

Відносну невдачу на виборах в Луцьку Палиця тепер прагне компенсувати просуненням на посаду Луцького міського голови свого протеже – Ігоря Поліщука. В агітках, які на кожному кроці розповсюджують у місті, так і написано: «Ігор Палиця: «Мій вибір – Ігор Поліщук». Чуєте, лучани? За нас уже вирішили. За кого вони нас мають? Вибір роблять містяни самостійно у кабінці для таємного голосування. Таємного, наголошую! А той, хто спробує сфотографувати бюлетень, щоб прозвітувати хазяям, які кинули подачку перед виборами, ризикує потрапити під відповідальність, яка не варта отриманих за голос грошей.

Ви думаєте, що потрачені на вибори гроші Коломойський дарує просто так? Ще жоден олігарх не вкладав грошей, не маючи наміру їх повернути.

І вже повертає. Наступного після першого туру виборів дня на заправках одразу подорожчав бензин. Отак за рекламу Коломойського-Палиці розраховуються українці з власних кишень.

Так само протягом 5 наступних років розраховуватимуться за рекламу олігархів лучани, якщо оберуть міським головою висуванця Палиці – Ігоря Поліщука.

Проте в нас є інший шлях. Дружно проголосувати 15 листопада за альтернативного кандидата – Богдана Шибу – й не дати олігархам продовжити своє панування у Луцьку.

Кажуть, що один Шиба зробить проти такої машини? У нього, мовляв, немає команди. Є! В його команді – професійні і чесні люди. Олена Твердохліб, ексголова Княгининівської ОТГ, великий ентузіаст і порядна людина, яка за три роки вивела свою громаду в ранг однієї з найкращих в Україні. Валентина Малютіна, екскерівник ДКП «Луцьктепло», яка ламала корупційні схеми в теплозабезпеченні осель лучан, за що тимчасова влада Луцька її звільнила. Інших Богдан Павлович поки що не називає. Бо не хоче, щоб вони завчасно піддаватися тиску з боку тимчасової влади Луцька.

Вони діють методами буремних 90-х. Бо думають, що ми їх злякаємось? Ні, це вони нас бояться. Бо розуміють, що олігархату в Україні настає крах. І почнеться він саме з Луцька.

Кажуть, Шиба не зможе протистояти «підгодованим» депутатам, які швидко його «скрутять». Зможе! У 2006 році, коли Шибу обрали міським головою, у міській раді «Батьківщина» мала монобільшість. Але не змогла вирішувати все сама. Бо міський голова, на відміну від секретаря ради, який лише підписує рішення сесії, є ще й головою виконавчої влади в місті. І якщо якесь рішення суперечить чинному законодавству, міський голова може зупинити його. А щоб подолати вето мера, потрібно 2/3 голосів депутатського корпусу. Певен, до Луцької міської ради пройшло чимало чесних і порядних людей, незалежно від того, в які партії вони записалися. Тож хапуги-корупціонери ніколи не назбирають двох третин, щоб «протягнути» через сесію свої злодійські схеми.

Так діяв Шиба у 2006-2010 роках. Прості лучани підтримували його рішення. А от нечисті на руку депутати вже тоді запустили проти Шиби брудну інформаційну кампанію, щоб дискредитувати його.

Частково їм це вдалося. Та навряд чи вдасться зараз. Бо лучани вже давно не вірять інформаційним кілерам олігархів, які ледь не цілодобово крутять проти нього замовні сюжети на телебаченні, пишуть всілякі нісенітниці в інтернеті. Звинувачують в скоєнні аварії, у якій він не винен (зустрічне авто влетіло йому в лоб на його смузі руху), у дерибані землі (це через те, що він продав на аукціоні за 30 мільйонів (!) гривень земельну ділянку на болоті, чим поповнив міську скарбницю), у придбанні автобусів «Богдан» у лізинг, бо, мовляв, вони гниють на ЛПЕ (завдяки цим автобусам запрацював ЛуАЗ, якого власник вже збирався демонтовувати, було створено 1600 нових робочих місць, до міського бюджету пішли податки, в місті провели транспортну реформу – замість тісних бусиків, які підрізали один одного і зупинялися будь-де, на вулиці вийшли більш комфортабельні автобуси)…

Ще багато в чому звинувачують.

На все це Шиба лише усміхається у свої посивілі вуса. Останні півроку в 2010-му Шиба працював міським головою вже при президентові Януковичу. Якби Шиба хоч десь у чомусь порушив закон, його би просто посадили. Шукали і три наступні роки, поки влада Януковича «закручувала» гайки у всіх сферах. Не знайшли.

Шиба досконало знає законодавство, свого часу сам брав участь у розробці законів про місцеве самоврядування, він постійно читає, вивчає досвід державного управління і місцевого самоврядування різних країн світу, аналізує прочитане і застосовує на практиці. Сьогодні він очолює державне підприємство «Волиньстандартметрологія». Підприємство, яке не бере жодної копійки з державного бюджету, саме на себе заробляє, а зарплата його працівників – одна з найвищих на Волині.

Шиба, коли вперше став міським головою, заявив, що хоче, аби найбагатшим лучанином стала громада Луцька. І досяг свого: міський бюджет за його управління Луцьком зріс щонайменше утричі. Він перевершив річні бюджети волинян, які вже тоді ставали олігархами всеукраїнського масштабу. А знаєте, чому? Тому що Шиба стимулював розвиток у місті малого і середнього бізнесу, створення нових робочих місць. Підприємці вперше відчули, що за тим чи іншим дозволом не треба носити в міськраду хабарі. І почали платити легальну зарплату й податки.

Кажуть, Шибу не підтримує місцева еліта. Для відома: еліта – термін, який існує в рослинництві й тваринництві. Еліта буває у свиней, в худоби, є елітні сорти пшениці й картоплі. А ось людей, які досягли вершин мислення, які увібрали в себе багатющий досвід суспільних відносин і які вміють і можуть бути у владі з користю для суспільства, здавна називають аристократами. Не за манерами поведінки, а за вчинками і ділами.

Шиба простий у спілкуванні. Він не ховається від людей, однаково вільно розмовляє як із президентом, так і з двірником. І для кожного знаходить потрібні слова. Єдина його «вада» – не набудував маєтків, не їздить на джипі, бо не накрав. Натомість надлишок заробленого витрачає на благодійні проєкти: театр «Гармидер», Молодіжний центр Волині, придбання подарунків дітям загиблих в АТО. І ніколи на цьому не піариться.

Свіжа побрехенька: Шиба проти того, щоб у Луцьк їхали туристи, бо він підтримав підприємців Центрального ринку. На це Богдан Павлович відповідає: «В Луцьк поїдуть туристи, коли лучани стануть багатими». Це він започаткував фестиваль «Ніч у Луцькому замку», на який почали їздити мешканці інших міст України. І ринок притім не заважав. Сьогодні Шиба каже: ринок можна облагородити на кшталт «Бесарабки» в центрі Києва, створити притім чимало інших туристичних принад у місті. Але не можна їхати на людей бульдозером!

Першим ділом Шиба знесе у міськраді турнікети, щоб лучани могли вільно заходити у свою міську раду, вирішувати нагальні питання. Це не означає, що він ухвалюватиме рішення тільки так, як сказала умовна тітка Марія чи дядько Степан. Богдан Шиба володіє критичним мисленням і вміє ухвалювати, на перший погляд, непопулярні рішення, які в кінцевому підсумку обертаються на користь громади. Так було уже із згаданою транспортною реформою.

Спочатку казали, що Шиба на посаді міського голови у 2006-2010 роках нічого не зробив. А коли опонентам нагадали дороги на Набережній і на Вишкові, на Конякіна і на Глушець, амбулаторію на ЛПЗ, червоні дахи над хрущовками і ще багато чого, ті почали казати: Шиба зробив мало.

Тому мало, що не було, як сьогодні, в ті роки дотацій від держави в рамках децентралізації. Шиба прийняв місто із 40 мільйонами гривень боргових зобов’язань. І, незважаючи на фінансову кризу 2008 року, склавши повноваження, залишив наступнику таку саму суму платежів, які потрібно було погасити, – 40 мільйонів. Це вже потім опоненти вигадували, що мовляв, Шиба завів місто в боргову яму.

В боргову яму заводить Луцьк влада нинішня. Бо платить шалені гроші за тепло від прихватизованої ще до Шиби котельні на Карбишева. Богдан Шиба вважає, що місто може збудувати альтернативні котельні, відмовитися від послуг монополіста, який весь час піднімає ціни, і здешевити для лучан тепло. Тому так бісяться олігархи, які володіють цією котельнею, зі шкіри лізуть, щоб не пустити Шибу в мери.

Лучани розповідають: то в одній школі, то в іншій, то в одному дитсадку, то в іншому керівники закладів наполегливо «рекомендують» батькам голосувати за маріонетку Палиці. Мовляв, вони зобов’язані це зробити, бо інакше їхнім дітям буде непереливки. Вдумайтесь: завідувачки дитсадків, які через побори з батьків (не всі, звичайно, є й порядні керівники) уже не знають, на який палець черговий золотий перстень насадити, розраховують, що батьки заради своїх чад будуть і далі їх слухати. Не будуть! Бо знають, що в разі перемоги Шиби на виборах побори в навчальних закладах припиняться.

Декому олігархи можуть запропонувати гроші за голос. Лучани, якщо таке відбудеться – гроші беріть (бо ж вони вкрадені у вас), та голосуйте так, як велить совість.

І закликайте своїх друзів, знайомих, родичів, сусідів прийти 15 листопада на виборчі дільниці.

Покажемо олігархату, що лучани вільні люди і самі знають, який міський голова їм потрібен.

Я голосую за Шибу!

Святослав ЛЕСЮК.