Митрополит Луцький та Волинський по ямах та вибоїнах дістався до одного з найменших сіл - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.56 € 34.22
Митрополит Луцький та Волинський по ямах та вибоїнах дістався до одного з найменших сіл

У день першого архієрейського служіння в Свято-Дмитрівському храмі в Антонівці.

Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

Митрополит Луцький та Волинський по ямах та вибоїнах дістався до одного з найменших сіл

Антонівська парафія – одна з найменших на Горохівщині, але минулоріч вона однією з найперших перейшла в лоно Православної Церкви України

Трохи більше сімдесяти жителів у 37 дворах і магазин приватного  підприємця – ось вам і вся Антонівка, найдальше від  Горохова село, яке вмостилося на краю мальовничих горбочків, наче пуп трьох областей посеред меж Волині, Рівненщини й Львівщини.

 

   Через ліс рукою подати – такі ж невеликі Гектари. Щоправда, крім магазину, в них є ще загальноосвітня школа, в якій навчаються 40 дітей із обох сіл.

Місцева жителька Марія Штонь розповіла, що колись хати гектарівців і антонівців тягнулися поміж високих сосон, єднаючи ці поселення, але то було колись. Радує, що цьогоріч духовний наставник обох громад о. Михайло Пшеничка в місцевому храмі охрестив чотирьох діточок, а відспівав, на жаль, трьох  покійників. На таких  оказіях, недільних і святкових Богослужіннях  сусіди-селяни зустрічаються протягом 121 року, відколи  їхні  пращури збудували Божий дім на честь святого великомученика Димитрія Солунського.

«Була небезпека загубити двигун», - пожартує потому, мовлячи сердечні слова вдячності архіпастиру, собору священників за візит настоятель Свято-Дмитрівського храму о. Михайло Пшеничка.

Святиня в Антонівці схожа на сонечко в осінньому небі: невеличка, та така гарна, що від неї не хочеться відводити очей. Будівничі позаминулого століття спорудили її на найгарнішому у всій околиці місці – біля лісу, схожого красою на казковий, неподалік поля, що квітує барвами в різні пори року, отож високопреосвященнійшого владику Михаїла сучасники привітно зустрічали серед золотого падолисту, на заквітчаній пелюстками осінніх квітів доріжці, веселою піснею дзвонів і прегарним короваєм, який поважному гостеві піднесли з віршованими побажаннями юні місцеві красуні, учениці: Бродівської гімназії імені Івана Труша Ольга Топилко і  Гектарівської загальноосвітньої школи – Анастасія Голінько й Соломія Войтович.

 

 Через вибрики коронавірусу трохи припізнилися з празниковою оказією, але від того намисто гарного настрою стало ще гарнішим. Ще ж бо, архієрея тут ніхто зроду віку не бачив, та й не вірив ніхто, що такий високий духовний чин схоче їхати до них суцільними вибоїнами, ямами, ямищами, в які перетворилися сім кілометрів дороги з Берестечка до Гектарів та Антонівки,   привабливих хіба що мальовничою природою й щирими людьми.

«Була небезпека загубити двигун», - пожартує потому, мовлячи сердечні слова вдячності архіпастиру, собору священників за візит настоятель Свято-Дмитрівського храму о. Михайло Пшеничка. Й хоча антонівська парафія – одна з найменших на Горохівщині, але минулоріч вона однією з найперших перейшла в лоно Православної Церкви України, отож рішучості може позичити найбільшим приходам. Щоб і вони мали гідність почуватися  господарями в рідній церкві, а не на службі в московського патріархату.

 

 …Знайомство парафії з митрополитом Луцьким і Волинським Михаїлом, старшим деканом Горохівського деканату о.Андрієм Сидором, великим собором священників Православної Церкви України вдалося воістину незабутнім. У святині було сонячно від поглядів святих на всюдисущих образах й обличчях діточок і дорослих, а як священнослужителі й церковні хористи зі своєю наставницею Ніну Горощук квітчали молитву милозвуччям, здавало,  з віконець невеликої церковки дзвінкість того співу сягнула над золотими куполами аж до Творця-Отця, замилувала його щирістю настільки, що з Неба не переставало дощем литися сонячне проміння.

Знаковим для багатьох стало таїнство причастя, повчальною – проповідь настоятеля Свято-Миколаївського храму с.Скобелка о. Станіслава Домарацького, незабутніми – мудрі слова владики Михаїла про повагу до живих і мертвих батьків, про любов до себе, ближнього, батьківшини й України, про початок із самого себе на сходинах до істини, до мудрості, до Бога.

Новообраний лідер отримав благословення на гідне служіння людям  й висловив сподівання, що невдовзі владика Михаїл завітає в Антонівку по відремонтованій дорозі, а здійсненню цієї справи слугуватимуть не тільки благі наміри, а небайдужість і праця кожного жителя Берестечківської ОТГ.

- Бережіть себе - тим ви збережете своїх ближніх, - побажав усіх гараздів архієрей і нагородив Благословенними Грамотами найдостойніших мирян. Трохи більше року тому парафіянки храму Димитрія Солунського с.Антонівка за пожертву Марії Дубенської й Ірини Бойко встановили на подвір’ї святині новий Символічний Хрест. Готуючись до свята цьогоріч, пофарбували церкву зеленим і блакитними кольорами – символами надії й  чистоти. За участь у цій та інших безкорисливих толоках владика Михаїл теж нагородив Грамотами Марію Пліскову, воїна АТО Андрія Конусевича, церковних старост Віктора Собця й Василя Надашкевича.

На благодатній берестечківській землі, у славній козацькій громаді своє шанування Його преосвященству висловив голова Берестечквської міської ради Ігор Грудзвеч, квіти поважному гостеві подарувала секретар цієї ради Орися Максимець.

Новообраний лідер отримав благословення на гідне служіння людям  й висловив сподівання, що невдовзі владика Михаїл завітає в Антонівку по відремонтованій дорозі, а здійсненню цієї справи слугуватимуть не тільки благі наміри, а небайдужість і праця кожного жителя Берестечківської ОТГ.

Світлим, наче молитва, був вітальний монолог прегарного товариства антонівських і гектарівських діточок, які разом із своїми наставницями Марією Штонь і її внучкою Олею Топилко розівчили для свята села гарні вірші. Їх декламували Денис Штонь, Соломія Войтович, Максим Данильчук, Каміла Топилко, Віталій Мушинський, Ірина Зварич, Віталій Зварич, Яна Чуфіна, Леся Данилюк, Олександр Зварич, Діана Данильчук, Яна Собець, Олександра Огороднік.

Звершивши Хресний хід, гарну подію повінчали «Многоліттям» людям і Україні й світлинами на добру згадку.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.