Мальтійська служба допомоги діє на наших теренах вже 10 років. Незмінним виконавчим директором всі ці літа є громадянин Німеччини Гюнтер Блеккер. Наш кореспондент зустрілася з ним...
Мальтійська служба допомоги діє на наших теренах вже 10 років. Незмінним виконавчим директором всі ці літа є громадянин Німеччини Гюнтер Блеккер. Наш кореспондент зустрілася з ним.
Анастасія ФІЛАТЕНКО
– Все почалося у 1991 році коли я побував у Калінінградській області Російської Федерації. Я побачив, скажу відверто, бідних людей, навіть злиденних. І тоді вирішив для себе: “Я маю допомагати бідним людям”. Після цього два роки в місті Бад Залцуфлен співпрацював з благодійною організацією “Вольтфарт”. Я ще не був у той час в Мальтійській службі. Разом з своїм колегою Гайнцем Мільбратом займалися збором гуманітарної допомоги, дали оголошення в газети, щоб люди відгукнулися і в міру можливості проявили благодійність. – А як знайшли дорогу до Луцька? – Мав стосунки з виходцем із Рожищенського району Вітольдом Козачуком, який вже був у рідних йому краях і прагнув допомогти своїм землякам. Сприяла цьому і благодійна організація “Гуманітарна допомога Україні”. І тоді я вийшов на Мальтійську службу. Скажу ще й таке – мав можливість оформити пенсію дещо раніше. Але оскільки німці не можуть сидіти без діла, то Бог послав мені цю роботу. І на Волині я вже 13 років. Розраховував, що побуду тут років 3-4 і повернуся додому, в Німеччину. Але зустрів тут гарну душею людину, яка стала не просто моєю дружиною, а й помічницею у всіх справах. Це моя Віра Блеккер. Видно, Бог послав мені Віру, все те, чим ми спільно займаємось ось уже багато літ. – Всі ці літа хто вам найбільше допомагає в Німеччині? – Багато служб і добрих людей. Найперше, це Технічна служба допомоги з Шоєрфельда, медичний фонд Святого Франциска з Мюнстера, лікарня Святої Марії в м. Шверте, звичайно, Мальтійська служба допомоги єпархії Гільдестайм (Ганновер) та багато інших благодійних організацій, які є в Німеччині. Завдяки медикам волинський хірург Святослав Лазько та педіатр Оксана Обущак побували на стажуванні у німецьких колег. Ми змогли сотням тисяч волинян надати допомогу медикаментами, інвалідною технікою, ортопедичними, засобами особистої гігієни. Третю частину лікарень Волині забезпечили лікарняними ліжками, засобами медичного та технічного призначення. Завдяки старанням пана Ганса Юргена Берковського в область надійшло сім нових діагностичних апаратів УЗІ, які прислужилися волинянам. – Наскільки мені відомо, Мальтійська служба допомоги на Волині надає допомогу не лише медичним закладам, а й окремим людям. – Звичайно, з часу першого гуманітарного транспорту, який отримала наша служба від мальтійців м. Герне у 1996 році і на початок 2006 року, до нас надійшло 300 тонн вантажу. Тож ми змогли надати посильну, найрізноманітнішу допомогу понад 250 тис. волинян. Людям, школам-інтернатам, дитячим садочкам, організаціям для інвалідів ми передали одяг, засоби медичного та технічного призначення. – На вулицях міста можна побачити автомобіль медичної допомоги, на якому знак Мальтійської служби. – Перший автомобіль швидкої допомоги ми одержали від фонду Святого Франциска з м. Мюнстера. А взагалі голова цього медичного фонду Рудольф Кьостерс допоміг нам отримати аж три автомобілі “Мерседес Бенц” для перевезення хворих. За цей час, відколи ми маємо ці автомобілі, тобто з 2001 року, перевезли понад 486 хворих з різних регіонів і то не лише Волинської області. Люди, у яких біда, вносять плату лише за технічне обслуговування автомобіля. – Мальтійська служба допомоги на Волині — це ще й робота з молодими людьми. Знаю, що ви організовуєте літні табори відпочинку на Світязі. – Як правило, це наші активісти-мальтійці, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей. Прагнемо до того, аби вони росли милосердними, щирими, допомагали хворим, немічним. Приємно, що ми маємо таких молодих людей, які згуртувались при нашій мальтійській службі. Це найперш учні Луцького вищого професійного училища №6, Луцького та Ківерцівського медичних коледжів, студенти вищих навчальних закладів, старшокласники. Наші волонтери надають людям допомогу у Луцьку, Ківерцях. А ми дбаємо про те, аби допомогти і їм, щоб вони відпочили на Світязі. У нашому таборі вже побувало 360 юнаків та дівчат. Окрім того, 60 волинян їздило до Німеччини, у молодіжний табір технічної служби допомоги, а також на Всесвітній день молоді в Кельні. До дня Святого Миколая організовуємо збір коштів на Волині під гаслом “Допомагаючи іншим – ти допомагаєш собі”. Звичайно, використовуєм те, що маємо самі, а також пожертви волинян-добродійників для дітей-сиріт, інвалідів, хворих. Як правило, виступає перед ними і наша вокальна група “Мальта”. До речі, вона двічі привозила відзнаки фестивалів, що відбувалися у Польщі. Цього дня одержують продуктові набори “від Миколая” і наші підопічні – одинокі та інваліди. – З ким ваша служба співпрацює на Волині? — Найперш хотів би назвати людей, без яких важко уявити минулий та сьогоднішній день Мальтійської служби. Нас привітно зустрів і виділив приміщення колишній ксьондз-прелат римо-католицького костелу Петра і Павла Людвік Камілевський. Він був і першим президентом нашої служби. А нині цю посаду обіймає головний лікар обласної дитячої лікарні Валерій Руцький. Директор Луцького вищого професійного училища №6 Ігор Корчук, його заступники, викладачі та й учні – це наші добрі друзі, помічники в усьому. Просто не уявляю, як би ми обходилися без них. Не можу не подякувати за співпрацю, розуміння і допомогу єпископу-ординарію Луцької дієцезії римо-католицької церкви Маркіяну Трофим’яку, його колегам – священикам, працівникам кафедрального собору Святих Петра і Павла. З розумінням ставляться до нашої благодійної діяльності і підтримують державні та владні органи. — Певно, Мальтійська служба допомоги не збирається згортати своєї роботи найближчим часом? — Є багато хороших планів і задумів. Часом, скажу відверто, буває прикро, коли керівники місцевої влади не дуже охоче ідуть нам назустріч. Мені у Німеччині пропонували необхідне обладнання для кухні, а два банки навіть готові були профінансувати обіди для людей, які могли б надавати у Луцьку. З цим питанням я звертався до місцевої влади, але, на превеликий жаль, приміщення так і не знайшли. Або таке – мій знайомий виділяв обладнання для зубопротезного кабінету. І думаєте, чим це закінчилося? Його передали в Румунію, бо у Луцьку знову ж таки не знайшли під нього приміщення. Прикро від такої байдужості і нерозпорядливості. — Сподіваюся, що люди у ці дні добрим словом згадають вас і вашу службу, яка простягла руку допомоги в нелегкі для них часи. – Благодійність не є крикливою, не чекає на віддяку, і якщо нам вдається прислужитися людям, то від цього стає радісно на душі.
