Доля відміряла йому 60 років життя, проте в історію Дієго Армандо увійшов під прізвиськом «Золотий хлопчик».
Марадона-гравець кохався навіть у перерві матчів
Світ оплакує футбольного генія, який прожив дуже драматичне, проте напрочуд яскраве життя
Наприкінці листопада у Вічність відійшов Дієго Армандо Марадона — чи не найлегендарніша постать футбольного світу ХХ століття. Він вживав кокаїн, ухилявся від сплати податків, потрапляв у силу–силенну скандалів, підкоряв вершину за вершиною на сексуальному фронті…
Проте відразу після смерті Марадони світ із легкістю пробачив аргентинцю чи не всі його гріхи. Адже той, насамперед, був справжнім генієм футболу — людиною, яка вміла творити на полі дивовижні речі.
Ще задовго до відходу свого кумира його шанувальники створили таку собі «Церкву Марадони», відому також як «Церква Руки Бога», або ж «Марадоніальна церква»…
Дієго Армандо народився на світанку 30 жовтня 1960 року в аргентинській провінції Буенос–Айрес. Майбутня зірка світового футболу з’явилася на світ у сім’ї мельника та домогосподарки, в якій уже підростали чотири донечки.
На семиріччя хлопчикові подарували справжнісінького футбольного м’яча, з яким… він спав в обнімку впродовж кількох місяців, перш ніж винести у двір і наважитися копнути таку дорогоцінну річ ногою.
Кар’єру професійного футболіста Дієго розпочав 15–річним хлопчаком в «Аргентінос Хуніорс». Достатньо сказати, що нині домашня арена цього клубу носить назву «Дієго Армандо Марадона».
У 20–літньому віці Марадона опиняється вже у легендарному клубі «Бока Хуніорс». У складі «Боки» Дієго стає чемпіоном Аргентини 1981 року, а вже 1982–го перебирається до Старого Світу. Спочатку — до іспанської «Барселони», а згодом — до італійського «Наполі». У складі клубу з Неаполя він здобуде два чемпіонських титули.
Я не торкнувся м’яча, це була рука Бога.
Проте найбільшим досягненням тих часів та й усієї кар’єри Марадони стало вікопомне «золото» збірної Аргентини на ЧС-1986. У сповненому політичних підтекстів чвертьфіналі цього турніру латиноамериканці обіграли збірну Англії з рахунком 2:1. Обидва голи в складі переможців забив Дієго Армандо, і обидва вони увійшли в історію світового футболу. Перший із них було забито… рукою в боротьбі з голкіпером суперників Пітером Шилтоном (а після матчу прокоментовано знаменитою фразою: «Я не торкнувся м’яча, це була рука Бога»). А другий став справжнім футбольним шедевром: Марадона пошив у дурні відразу шістьох англійців включно із тим таки Шилтоном і проштовхнув м’яч у ворота.
Читайте також: Понад 30 років тому Олег Блохін сказав футболу: «Прощавай!» і почув у відповідь: «Віват, король!».
До речі, обидва ті голи були забиті в дебюті другого тайму. І ходили легенди, що такого захмарного бойового настрою Марадона досягав… завдяки сексу під час перерви! Мовляв, у роздягальні на футбольного генія зазвичай чекала вже роздягнена красуня (бо ж є лишень 15 хвилин — на всілякі там прелюдії просто немає часу!), «організована» менеджментом команди…
Хай там як, жінок у житті футбольної зірки було справді багато. Стосунки з ними часто переростали у скандали, зокрема й на ґрунті визнання/невизнання позашлюбних дітей. За деякими даними, під час життя в Неаполі нормою для молодого Марадони було спілкування з п’ятьма новими для нього повіями щоденно. Тож буцімто під час лише виступів за «Наполі» футболіст мав секс із 12–ма тисячами жінок!
Хоча Дієго й прожив 25 років у шлюбі з великим коханням юності на ім’я Клавдія Вільяфанья. А на запитання, чи доводилося зраджувати дружині, незмінно відповідав: «Жодного разу! А якби щось навіть і було, я б нізащо в тому не зізнався…».
А ще в його житті було багато кокаїну, вчинені «під кайфом» ДТП, ухиляння від сплати податків, розбиті об чиїсь голови склянки з віскі й навіть… стрілянина з рушниці в надокучливих журналістів!
«Церква Марадони» — рух з такою назвою справді існує й має силу–силенну прихильників. Вони залишають за собою право сповідувати котрусь із традиційніших релігій, проте наголошують: у футбольному закутку їхньої душі живе лише Він — Дієго Марадона.
