Самотужки виховує сільський священик із Доросинь після трагічної смерті дружини...
Самотужки виховує сільський священик із Доросинь після трагічної смерті дружини.
Валентина ШТИНЬКО
Вперше у дім отця Володимира Шекеля я потрапила цілком випадково, напередодні новорічних свят, разом із благодійниками, які привезли дітям різдвяні подарунки. Отоді й побачила п’ять пар карих, допитливих оченят, яким нетерпеливилося зазирнути в привезені подарунки, і самого отця Володимира із тінню перевтоми на обличчі — цілу ніч порався над новорічним костюмом для шкільного ранку старшої доньки. Зрозуміла, що то і є той самий священик, трагічна історія якого навіть без допомоги преси облетіла кілька літ тому всю Волинь. ... Вони із матушкою їхали у справах. Внаслідок автокатастрофи жінка загинула, а він надовго опинився на лікарняному ліжку. Сиротами зосталося п’ятеро дітей, п’ятеро дівчаток, найстарша з яких тільки-но стала школяркою, а наймолодшій виповнилося рік і сім місяців. Від людей довелося почути, що отець Володимир ось уже три роки дає раду і своєму чималому сімейству, і своїм священичим обов’язкам. Хоч і розуміла, як боляче торкатися родинної трагедії, попросила дозволу приїхати ще раз, щоб розповісти про цей унікальний випадок. І ось ми сидимо в затінку старих дерев біля Свято-Луківської церкви, настоятелем якої уже дванадцять років є о. Володимир. Неподалік бігають дівчатка і батько з любов’ю називає: оце наймолодша, Катя, їй п’ять рочків. Найстаршій, Любі, — десять, Олі — вісім, а Іринці й Лєні — по сім... – Вони — близнятка?— уточнюю. – Ні, просто в один рік народилися... Так буває... У нашій розмові часто трапляються болючі паузи. Ними мій співрозмовник намагається приховати хвилювання і скупу чоловічу сльозу. – Мабуть, чоловік мав би бути твердішим. А я сентиментальний,— ніби виправдовується. По хвилі продовжує: – То неправда, що даю раду... Всяко буває. Зараз уже легше. Діти попідростали, вже самі потроху справляються. Вранці одягнуться, ліжка позастеляють і хату підметуть... А попервах... Я дуже переживав за те, що сталося. Цього словами не передати. Вісім місяців у лікарні, п’ять місяців взагалі не піднімався. І лікарі нічого втішного не обіцяли. Були пошкоджені стегно, колінна чашечка... Була загроза ампутації ноги. Я ж думав і молив Бога тільки про одне: щоб піднятися. Я знав, коли піднімусь, то діти мої, принаймні, матимуть що їсти, будуть одягнені і будуть при мені. Найбільше боявся, щоб не стати для них тягарем, щоб не довелося ще за мною доглядати. Але коли Господь дає людині хрест, то дає й сили, щоб його нести. Найважче було перший рік, бо ж до року ходив з палками. Але потроху почав усе робити. П’ятнадцятого червня минуло вже три з половиною роки... Люди дуже допомогли. Найменшу, Катю, забрали в сім’ю, доки я лежав у лікарні, старша вже ходила у перший клас, то її взяла хрещена мати, а решта були з моєю мамою. Люди взяли на себе й турботи з похороном, і доглядали нашу господарку, дві корови, свині. Я ж родом не звідси, з Рівненщини, і рідні в Доросинях не маю. Але буває, що сусіди стають найближчою ріднею. - Матушку поховали тут, у Доросинях? — наважуюся на болюче запитання. - Ні, у рідному селі Соснове Березнівського району на Рівненщині. Знаєте, доки ми молоді, про такі речі не замислюємося. А то якось лежали, розмовляли, і вона сказала: “Якщо я перша,.. то поховай мене коло батька...”. Може, так воно і краще, що далеко... Останнім часом помічаю, що старша, Люба, часто плаче. Заховається, візьме мамину фотокартку... Їй найбільше дістається. Як відлучаюся кудись: “Любо, дивись, щоб був порядок!”. А вона ж іще дитина. Оце якось закрутився, не почув, що корову з паші пригнали. Коли спохопився, вона так по-дорослому: – Тату! Я вже й прив’язала, і видоїла! Перевірив, дійсно, видоїла. Звісно, коли б мама була жива, то в десять літ їй би не довелося того робити. Та назад уже нічого не повернеш і треба якось жити. А жити в селі — значить навіть священикові треба тримати хазяйство. Воно у о. Володимира, як на одні руки, чималеньке: корова, троє свиней, качки, кури, кролики, ну і, звісно, кіт та собака, який не лає на чужих людей, звик. Грядки біля хати намагаються доглядати самі, а город у полі допомагають обробляти люди. Про них, своїх парафіян, і про зовсім незнайомих, які в тяжку хвилину підтримували і добрим словом, і ділом о. Володимир щоразу говорить із вдячністю. А коли мова знову заходить про дівчаток, у голосі бринить неприхована ніжність і тривога. Тяжко їм без материнської ласки. І, може, ще й рано говорити, що дає їм раду... Це буде видно згодом, коли виростуть. Бо ж виховати дитину — то не тільки вдягнути-взути, нагодувати... - Але ж і нагодувати — також непросто!— заперечую. — Он і від жінок доводиться чи не щодень чути: «І що його варити? Так набридла та кухня...» - Але не святі горшки ліплять! — усміхається о. Володимир. — Я і раніше не цурався кухні, хоч, звісно, холодцю і голубців не варив. А тепер доводиться. Діти ж у селі живуть, ходять у гості до своїх подружок. І мені не хочеться, щоб вони зазирали у чужі каструлі, і казали, що там от таке їдять, а в нас такого нема, особливо ж, коли свята. - Але ж у свята ви мусите бути в храмі? - Звісно, мушу, то готую все напередодні, колись і поспати менше треба... Щоправда, коли перший раз готував голубці, то це була, швидше, каша з капустою, але нічого, навчився. То не найстрашніше... Найгірше, коли кудись треба відлучитися у справах. А за дітьми потрібен догляд. У селі ж кожен має свою роботу. Але люди виручають, спасибі їм. Тепер ось ремонт у церкві розпочали, хочемо зробити нові розписи, то клопотів додалося. - А у вашій родині були священики, чи ви першим ступили на цей шлях?— запитую свого співрозмовника. І доки слухаю розповідь про те, що слово Боже до людей несли батько, двоє материних братів, чоловік сестри і троє братів діда, а сам дід не зміг стати священиком через прикрий випадок, який покалічив йому руку, думаю про непросту долю людей, які обрали цей шлях, шлях багатьох обмежень і суворих правил. Одне із них — заборона священикам одружуватися вдруге. У випадку з о. Володимиром вона видається мені, м’яко кажучи, несправедливою. Але він думає інакше. Не уявляє собі жінки, яка могла б стати між ним і його дітьми, не уявляє, як би міг зміряти її доброту чи суворість у ставленні до дівчаток і ще багато чого не уявляє, навіть якби раптом ця заборона з якихось причин перестала існувати. І переводить мову на інше. Про храм, про його багатющу історію, яка переплелася з непростою історією цього древнього села. (Про це читайте в одному із наступних номерів газети у рубриці “Храми і люди”). Доки ми розмовляємо, дівчатка бавляться на подвір’ї, інколи прибігають на церковний цвинтар, який поруч, за парканом, горнуться до батька. - Вони такі різні!— каже о. Володимир. — Старша — відмінниця, друга може вчитись, а не хоче, третя хоче, але не завжди виходить. Двох вожу в музичну школу в Рожище, там, знаєте, конкурс, але домовився з директором, що візьмуть і двох менших, дівчаткам музична освіта не завадить, а мені все одно, чи двох, чи чотирьох возити... Оля — дуже на маму схожа, коли взяти фото із другого класу, просто вражаюча схожість із Галею... І старша, моя опора... Може, вона від Бога така, мислила завжди якось дуже по-дорослому і підтримувала мене. Коли прийшли до мене в лікарню, я не міг сліз стримати, а вона: - Не плач, тату, бо ти будеш тепер і за тата, і за маму. Тобі плакати не можна... Отець Володимир Шекель не те, що часто згадує ці слова, він живе ними, щодень, щогодини, через свята і будні, гідно несучи свій хрест.
