Катастрофа тисячоліття для вселенських амбіцій Росії – Єлісєєв про отримання Томосу

І як би не намагалися у Кремлі чи РПЦ змінити цей історичний факт, применшити його значення, заговорити чи залякати сестринські православні церкви, дзвін від влучного ляпаса по московських амбіціях і дотепер чується і в Україні, і у православних столицях світу, передає eurosolidarity.org.

Це був справжній український бліцкриг, коли за спринтерський час, ще за каденції п’ятого президента, у складних умовах передвиборчих баталій, Києву вдалося вислизнути із здавалося б непереборних тенетів російського православ’я. Обірвано штучно нав’язувані віками стосунки з мачухою і відновлено справжні духовні зв’язки з Матір’ю-Церквою. ПЦУ стала 15-ою церквою у диптиху помісних православних церков, і майже одразу почала як здобувати своє міжнародне визнання, так і вітати у своїх лавах дедалі більше приходів, монастирів та єпархій по всій державі.

Не перестаю дивуватися тому, як чинна українська влада та перша особа держави продовжують чи то ігнорувати, чи то по-дитячому соромитися автокефалії Православної Церкви України.

Читайте також: З ревнощів до здобутків Порошенка влада нехтує річницею Томосу – Ростислав Павленко.

Не перестаю дивуватися тому, як чинна українська влада та перша особа держави продовжують чи то ігнорувати, чи то по-дитячому соромитися автокефалії Православної Церкви України. Чи може хтось чув привітання від президента Зеленського щодо другої річниці отримання Томосу про автокефалію ПЦУ та запевнення у своїй підтримці і президентському патронажі?

Так, це досягнення вже відбулося за іншої президентської адміністрації в Україні і цей факт не змінити. 

Так, за історичним значенням Томосу залишається поза конкуренцією для будь-якої нової адміністрації в Україні, а повноцінно значення цієї події можна буде осягнути хіба що з висоти десятиліть.

Так, і адміністрації Зеленського, певне, дуже хочеться записати собі на рахунок «подію історичного значення для України», і це добре. Шукайте і досягайте.

Однак, не можна ігнорувати становлення Православної Церкви України, важливість її міжнародного визнання, нагальність протидії російським православним впливам, мета в яких одна – переписати історію незалежності України.

Зе-дипломатії слід об’єднати зусилля із дипломатією Вселенського Патріарха, нашими західними партнерами і союзниками для зміцнення української духовної незалежності та національної безпеки. Це буде дійсно стратегічне проукраїнське мислення!