У СЕКС-РАБИНІ — ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ

Для того, аби потрапити у закордонне секс-рабство, не обов’язково знайомитися з підозрілими людьми на вулиці. Вас не хапатимуть посеред міста і не тягнутимуть у авто із затемненим склом.

Торговці живим товаром сидять не у кущах сусіднього парку, а перед моніторами комп’ютерів, і у повії запрошують через Інтернет. Виявляється, на потенційних секс-рабинь полюють на форумах, у чатах, а то й стукаються у приватні електронні скриньки. Щоб опинитися у полі зору вербувальників, вистачить лише спокуситися на легкі гроші, або ж просто вдати із себе зацікавлену, як це зробила я.

Ольга ГЕМБІК

РОСІЙСЬКА ПРОПОЗИЦІЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ КРАСУНЬ
Усе розпочалося з того, що на адресу моєї особистої скриньки в Інтернеті надійшов лист з пропозицією попрацювати за кордоном. Посилання на інтернет-сайт з детальними умовами роботи лише для дівчат стало початком мого журналістського розслідування. Виявилося, йдеться про роботу в ескорт-агентстві для українок – в Англії доведеться супроводжувати самотніх бізнесменів на різноманітні ланчі й вечірки. Оформлення документів, проїзд, проживання – усі витрати благородно брав на себе працедавець. Він же гарантував оплату праці, дотримання умов контракту і цілковиту безпеку. Було важливе запевнення – ніякого інтиму. Нібито нічого кримінального, здивувало лишень, що інтернет-ресурс російський, головний офіс знаходиться у Москві.
Читаю умови праці. Одразу перший пункт приємно вражає – за одну лише годину працівниця зароблятиме 70-100 євро. Усі щедрі чайові теж належатимуть українці. Працедавець оплачуватиме квартиру у Лондоні, по двоє дівчат проживають в одній трикімнатній квартирі у центрі міста. Тепер, власне, про роботу: зазвичай довелося б відвідувати фуршети і дефіляди з інтелігентними англійцями 4-8 разів у день. Зате неділя – у повному розпорядженні дівчини, цього дня їй обіцяють екскурсії Лондоном. І, нарешті, для недовірливих – строк контракту лише 1-2 місяці, а далі – гарантований квиток у зворотному напрямку. Щоправда, зазначалося, що контракт за бажанням можна продовжити.
Далі читаю, як оформитися на таку «роботу-мрію». Найперше, зазначає невідомий автор, потрібно надіслати два фото у купальнику – вигляд спереду і ззаду. Мовляв, це потрібно для того, щоб можна було розгледіти, що на тілі немає татуювань. Вимагали також повідомити дріб’язкову інформацію: вік, вагу, ріст, розміри... Про оформлення віз, іншої документації й супровід до Лондона подбають представники агентства.

ГРОШІ ТРЕБА ВІДПРАЦЮВАТИ
Пишу електронного листа на вказану адресу. Уже за якусь годину-другу (хто б міг подумати, що так швидко!) у моїй скриньці лежить лист-відповідь, щоправда, відправлений зовсім з іншої поштової адреси від якогось Аліка. Чоловік запитує, яка конкретно робота і в якій саме країні мене цікавить? Дивні запитання, подумалось мимохіть, я нібито налаштувалась прогулюватися у неділю біля Біг Бена і витрачати свої легко зароблені тисячі у модних бутиках... Але входжу в азарт і пишу – погоджусь на будь-яку хорошу високооплачувану роботу за кордоном. Схоже, Аліка потішила моя завзятість, бо у наступному листі він був уже більш відвертий: “Ольга, я працюю з Італією, Іспанією, Грецією, Англією. Умовами залишитеся задоволені. Безпеку гарантую. Оформлення легальне. Заповніть анкету і вишліть фото – у повний зріст і топлес”.
Пропозиція сфотографуватися без верхньої частини купальника, а потім упізнати себе на якомусь із еротичних сайтів мені зовсім не сподобалася, тому довго вибираю з усіх своїх фото найлегковажніше. Знайшла – я у легкому платті, спина і плечі відкриті. Як не дивно, і таке фото підійшло, бо Алік не попросив іншої світлини.
Вигадую номер паспорта, прізвище і заповнюю доволі підозрілу анкету. У шапці – заголовок великими буквами: “Артистичне агентство”. Це все. Жодних тобі координат, телефонів, номерів ліцензії, ба, хоча б назви агентства. В анкеті мене називають “артистом” і запитують, окрім паспортних даних, чи працювала у країнах Шенген, а також, чи можу самостійно оплатити візу, переліт, і на яку суму кредиту від працедавця розраховую. І ще один цікавий момент: наявність тату і пірсингу, просять вказати, де саме. Вигадую собі тату розміром із сірникову коробку у формі метелика на плечі. Цікаво, чи забракують мою кандидатуру? Даремне сподіваюся, бо відповідь знову не забарилася. Заголовок листа великими літерами мав би мене потішити, а то й розвіяти будь-які сумніви: “УНІКАЛЬНИЙ ШАНС!”. Мій співрозмовник пише, що мені пощастило, як нікому. Мовляв, у розпалі літо, тож конче потрібні нові працівниці. До всього, на представників фірми з сорока шести кандидатур найбільше враження справила моя і ще кількох українок. Щоправда, далі Алік запитував, за скільки місяців планую відпрацювати 3000-4000 євро за оформлення документів й комісію для агентства. Отож, якби я насправді збиралася до Англії, мрія про безтурботні заробітки луснула б, наче мильна бульбашка.

РОБОТА, «ЧАСТКОВО ПОВ’ЯЗАНА З ІНТИМОМ»
Але листування з Аліком стає усе цікавішим. У наступному листі натякаю, що вагаюся, і навмисне ставлю занадто багато питань про особисту безпеку. Напевне, таки перестаралася, бо Алік нервує, переходить на “ти” і відкриває мені деякі карти.
“Давай, щоб ми зрозуміли одне одного! Робота частково пов’язана з інтимом. Якщо це Італія, і ти знаєш мову, можеш розраховувати саме на супроводження – ресторан, виставка, просто супровід на вечір-ніч (500-1000 євро). Якщо не знаєш мови – прийом у своїй квартирі чи на території клієнта. Окремо замовляють виїзди на ніч. Перспективним дівчатам роблять документи на річне проживання у країні. У середньому виходить 200-400 євро на день.
Іспанія – лише інтим, система закрита, усе під контролем. Контракт від півроку, відробляєш 3000-4000 євро. Дівчата живуть і працюють на віллі, можливе працевлаштування у клубі. Проживання – безоплатно, харчування – ні.
Греція, місто Афіни, консумація і стриптиз. Тут кредиту немає, єдина умова – рік пропрацювати у країні. Заробітна плата – перші чотири місяці по 25 євро щоденно, потім тобі виплачують по 30 євро. У вільний час зможеш відвідувати солярій, салон краси, фітнес-центр, здійснювати шопінг. Графік роботи – з 21.00 до 04.00. Середній заробіток – від 2000 євро у місяць, а то й більше, залежно від твого бажання.
Греція, інтим. Стандартний статевий акт - 15 євро за годину, усі інші послуги оплачуються окремо, а гроші забираєш собі. В Греції дівчата заробляють на чайових, тому, якщо порівняти щомісячні заробітки дівчат у Європі, виходить приблизно однаково – по 2000-3000 євро у місяць.
Далі з подробицями описувалося ще кілька варіантів роботи у Греції і додавався список документів, які мала б виготовити я сама.
Я вирішила більше не спокушати долю і припинила листування. Від Аліка ще двічі надходили листи з попередженнями, щоб не зволікала, мовляв, представники агентства ладні почекати ще місяць, але не більше. Потім листування припинилося, але Алік, схоже, не розчарувався, бо зовсім нещодавно кинув мені на скриньку інше повідомлення: “Запрошуються агенти з підбору персоналу (дівчат) в усіх регіонах України. Робота не офісна, полягає в пошуку необхідного персоналу для компанії. Зарплата залежить від кількості підібраних вами людей з розрахунку 300 у.о. за людину. Необхідні якості – творчий підхід, ініціативність...”. Усе зрозуміло. Невідомому творчому й ініціативному Аліку за мою кандидатуру у секс-рабині теж, напевне, перепали б ті 300 доларів. А якщо він посередник середньої ланки, то, ймовірніше, значно більше...
***
Блукала нещодавно танцювальним інтернет-форумом. У мою скриньку знову впала пропозиція роботи, на цей раз танцівницею в турецькому місті Ізмирі. Працедавці обіцяли від 50 доларів у день. „Десять доларів щодня – наші, або віддаєш 300 у.о. в місяць. Хочеш, можемо влаштувати тебе легально, але тоді багато не заробиш, - так, на шпильки, на відпочинок, приблизно доларів 500-600. Звичайно, спочатку буде важко налаштуватися працювати з 23.00 до 6.00, зате дивись, які хороші гроші!”, - радили, наче рідній.
Напружую пам’ять і пригадую історію волинянки – героїні одного з моїх матеріалів. То, власне, від неї я уперше почула назву турецького міста – Ізмир. „То місто з найгіршою репутацією, навіть у Стамбулі немає стільки будинків розпусти і повій, як там. Наші казали, хто туди потрапить, то вже назавжди”, - розповідала мені дівчина, яку подруга продала у турецьке секс-рабство. Тим часом серед відвідувачок форуму знайшлися і порадниці, які нібито щойно повернулися з Туреччини, засумувавши за ріднею. Вони наперебій захоплювалися умовами праці й днями збиралися повертатися назад.

«Вербувальник може знаходитися у сусідньому кабінеті» -
коментар начальника відділу по боротьбі зі злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми УМВС України у Волинській області Петра ШПИГИ
- Вербування у повії через мережу Інтернет – явище абсолютно нове, але ми начувані про нього. Щоправда, зловмисників, які б вербували дівчат і жінок таким чином, ще не затримували. Уся справа у тім, що немає практики виявлення таких злочинів, відповідного правового механізму, незрозуміло, як виявляти організатора, як доводити його вину, проблематично проводити експертизи. Щоб боротися з агітацією в рабство через інтернет-сітку, потрібно мати хороше технічне забезпечення, підкованих комп’ютерників, зрештою, доступ до світової мережі. У нашому підрозділі є працівники, покликані виявляти інтернет-вербувальників, є певні напрацювання, але немає правового механізму. А злочинці тим часом прогресують. І не обов’язково, що листи надходять з Москви чи Києва. Вербувальник може жити у Луцьку, навіть працювати у сусідньому кабінеті.
Зазвичай схема така – у листах обіцяють золоті гори, протягом листування чи при зустрічі потроху пояснюють, що йдеться про проституцію. Якщо дівчина пристає на такі умови, то у закордонному борделі відпрацьовує спочатку гроші вербувальнику – за те, що відкрив візу, оформив документи, а потім і власнику борделю. Залежно від зовнішності й інтелекту дівчина коштує від 300 до 1500 у.о. Навіть якщо секс-рабині пообіцяли порівняно хороші умови праці проституткою, не обов’язково, що працедавці дотримають слова.