особливо, якщо ті на мотоциклі. У чоловічому товаристві Ольга – свій хлопець. Вона має нежіноче прізвисько Олівер і розуміється на мотоциклах. Вона чи не єдина у Луцьку дівчина, яка більшу частину життя проводить за кермом і в автомайстерні
Ольга ГЕМБІК
ДІВОЧЕ ЗАХОПЛЕННЯ - МОТОЦИКЛ Ользі пощастило – вона виросла у доволі сучасній сім’ї. Тож якщо на її зовсім недівочі захоплення сусіди крутили пальцем коло скроні, мама не перечила вибору доньки. Щоправда, думала – перебіситься й заспокоїться. І що ж — Ользі Бонк уже 28, а вона й досі вважає, що нічого кращого за дорогу ще не вигадали. До всього, вона переконана, що поділ на чоловічі, не зовсім чоловічі, а то й зовсім нечоловічі захоплення дуже умовний. Оля – гарненька блондинка, тож з нею залюбки знайомляться чоловіки. Щоправда, частина з них відсіюється, щойно довідавшись, що красуня полюбляє мотоцикли. Просто похапцем прощаються і дають дьору. Вона не переймається – кому потрібні слабаки у залицяльниках? І друзі, і колеги в Ольги – із сильної статі. Але й Олівер не слабка. Не раз дорога підносила їй не вельми приємні сюрпризи. - Тоді саме їхали з байкерського зльоту в Києві, - розповідає дівчина. – Мене підсікають, я падаю з мотоциклом, мене відкидає... Ніби крізь сон чую: “Де Олівер?”. А я лежу на “зустрічці”, добре, хоч ніхто не їхав. Мене підняли, відвели убік, ніг-рук не відчуваю. Струс мозку тоді отримала, не сильний, правда. Спробувала ногою трасу – просто лід! То лише один епізод - Оля посоромилася розповідати про якість інші травми, пожартувала лишень, що розбила руку, упавши у гаражі в оглядову яму. Та й справді, не жалітися ж сильній дівчині на такі дрібниці! - Яка швидкість справжнього мотоцикліста? - Це залежить від того, наскільки він хоче жити! Я люблю швидкість 80-100 кілометрів. Це мало. Але дорогою хочеться насолодитися, розгледіти краєвиди, людей, ба, навіть прочитати якісь цікаві й смішні назви на дороговказах. - Любов до техніки і мотоциклів зокрема якось допомагає у житті, чи навпаки? - Я, хоч за освітою і хореограф, працюю в автомайстерні. Полірую метал, виконую шумоізоляцію, тонування. Власний мотоцикл ремонтую, послуговуючись посібником, раджуся з хлопцями, а от “болгаркою” попрацювати - запросто. Мені часто кажуть – виходь заміж, народжуй дітей, кидай цю справу, але я не поспішаю втрачати те, що маю. - А й дійсно, як особисте життя можна поєднувати з дорогою? - Життя людей, які люблять мотоцикли і їздять на байкерські зльоти, б’є ключем. Сьогодні ти на морі, завтра – у Карпатах, бачиш різні міста, знаходиш купу друзів. Мій майбутній обранець повинен поважати моє захоплення. Часом дивишся на схід чи захід сонця і думаєш: от би розповісти про цю красу коханій людині! Дорога - вона насправді дуже поєднує. Хочеш пізнати людину – їдь з нею кудись.
ДОРОГА ПЕРЕВІРЯЄ ХАРАКТЕР Тут є ще один цікавий момент. Комфортне місто ніколи не розповість про людину більше, аніж вона сама того захоче. Дорога оголює нерви, характери, найголовніше - зриває маски. Дорога ділить людей на тих, хто подасть руку допомоги, й на зовсім інших, про них зазвичай не варто говорити. - То дуже цікаве спостереження, - гірко посміхається Ольга. – Одна справа, коли ти зустрічаєшся з людиною на площі, п’єш з нею каву... Зовсім інша, коли людина роздратована, стомлена після важкої дороги, змерзла... Коли не вистачає часу припудрити носа, підібрати слова... Вважаю, то найкращий тест “на людяність”. Оля каже, що береться за будь-яку справу, для неї немає важкої... І зізнається, що часом їй буває дуже прикро, коли її рекомендують на роботу, а потім відмовляють лише тому, що має хобі. Так і кажуть: “Дівчина і мотоцикли? Ні, нам такої не треба!”. На щастя, друзі-байкери, звичайні мотоциклісти негласно прийняли Олю за свою, дарма, що до дівчат у таких колах зазвичай ставляться поблажливо. Колеги без зайвих сентиментів хваляться власноруч виконаним тюнінгом мотоцикла, радяться, як переварити раму, розповідають, як встановили амортизатор... Вона своя — та й по всьому. - Дівчину у мені бачать, чому ж, - посміхається акуратно напомадженими губами Олівер. – Якось до наших на одному зі зльотів підійшов незнайомий байкер. Каже: “Мужики, хто Олівер? Насос давай!”. Вказали йому на мене, він аж почервонів: “Пані, позичте, будь ласка, насос...”. Коли у неї будуть діти, вони обов’язково поділятимуть мамине захоплення. Ольга, звичайно, переживатиме, коли вони осідлають свій перший у житті мотоцикл. Вона знає про це, але однаково не перечитиме їхньому виборові. А поки що Оля виїздить на своєму двоколісному за межі Луцька і особливо тішиться, якщо у дорогу накрапає дощ. Для неї то хороша прикмета.
