Дякуємо, що своїм Словом допомагаєте тримати український фронт! - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.46 € 32.79
Дякуємо, що своїм Словом допомагаєте тримати український фронт!

Сіма Кордунова.

Волинь-нова

Дякуємо, що своїм Словом допомагаєте тримати український фронт!

Сьогодні славний ювілей - 90-річчя - зустрічає волинська поетеса, краєзнавець, ветеран педагогічної праці, член Союзу українок, братства Андрія Первозваного і Братства УПА Сіма Кордунова

Колектив газети «Волинь-нова» щиро зичить ювілярці міцного здоров’я і бажає й надалі так само надійно тримати своїм Словом український фронт!

У творчому доробку Сіми Дмитрівни –  чотирнадцять книг, серед яких - «Колиска родинна» – про її рідне село Лаврів, в якій зібрані спогади односельчан про героїв УПА (зараз ювілярка живе у Полонці біля Луцька).

ДОВІДКОВО

Сіма Дмитрівна Кордунова народилася 14 лютого 1931 року в селі Лаврів Луцького району. Після закінчення середньої школи №3 в місті Луцьку поступила в Луцький учительський інститут на факультет української мови і літератури. Працювала в селі Боратин Луцького району. В 1956 році поступила на історико-філологічний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, де навчалася заочно. По закінченню навчання з 1959 року працювала в школах району вчителем української мови і літератури.

У творчому доробку Сіми Дмитрівни –  чотирнадцять книг, серед яких - «Колиска родинна» – про її рідне село Лаврів, в якій зібрані спогади односельчан про героїв УПА (зараз ювілярка живе у Полонці біля Луцька).

ЛИСТ В АТО

Сіма КОРДУНОВА


Лиш два рочки виповнилось доці,
Ще не знає азбуки вона,
Ще не усвідомлювала досі
Суті в слові грізному «війна».


Букви з маминих старанно змалювала,
Аж схилилась втомою до сну,
Два рядочки на папері стали:
«Татові моєму.
На війну».


Отака адреса сумовита…
Доня знає, що стріляють там,
І пішов татусь, щоб зупинити
Наступ на Вітчизну ворогам.
На папір поклала рученятко,
Мама його контур обвела:
От погладить той відбиток татко –
І йому добавиться тепла.


До грудей притулить ручку доні,
Цілуватиме її стократ –
І солдатські струджені долоні
Ще міцніше стиснуть автомат.


Той листочок у важку хвилину
В душу западе йому навік.
Захистить він край свій і родину –
Український батько й чоловік!

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.