Майданівці батько і син Лисицi поклали вiнок до пам’ятного знаку Героям Небесноi сотнi.
У Турійську майданівці провели круглий стіл
Учасники Революції Гідності з Турійщини прагнуть перенести дух єднання Майдану у повсякденне життя громади
Майданівці з Турійщини вирішили започаткувати нову традицію: у визначальні дні Революції Гідності збиратися за „круглим столом» для того, щоб стати оберегом пам’яті й не допускати спотворену інтерпретацію подій 2013–2014 років. Крім того, вони прагнуть створити активне ядро і напрацьовувати та втілювати у життя цікаві проєкти та плани, аби жертви Майдану не були даремними і Революція Гідності стала точкою відліку змін на краще.
За круглим столом майданiвцi згадали подii Революцii Гiдностi.
На першу зустріч завітали Юрій Пушкарський (не лише учасник Майдану, а й доброволець, який пройшов стежками війни на Донбасі), Василь Мазурик, Юрій Прогонюк, Юрій Лисиця і його син теж Юрій та ініціатор зустрічі Андрій Полячук. Захід проходив за участю Турійського селищного голови Олексія Безсмертного та його заступника Сергія Власюка.
На першу зустріч завітали Юрій Пушкарський (не лише учасник Майдану, а й доброволець, який пройшов стежками війни на Донбасі), Василь Мазурик, Юрій Прогонюк, батько і син Юрії Лисиці та ініціатор зустрічі Андрій Полячук.
За горнятком кави майданівці згадали події семирічної давнини. Але в пам’яті більше зринали цікаві деталі, бо згадувати лютневі дні розстрілу мирних демонстрантів для них надто боляче і важко. Так, пригадався піаніст, який грав у Жовтневому палаці, хлопець з кавоваркою, який добу без перепочинку безкоштовно варив каву, розбиття наметів, поїздки у спальниках в холодній машині...
Згадали і визначальні події, які піднімали дух та вселяли віру, що все це недаремно. Зокрема, „Марш мільйонів» і шалену підтримку киян. А найважливішою перемогою, на думку майданівців, була не втеча Януковича і зміна влади, а те, що Росія не ковтнула Україну, що дух українства переміг «Русский мир».
Вертаючись думками до тих подій, учасники зустрічі проаналізували, якою згуртованою була майданівська спільнота, ніби один живий організм, наче автономна держава, в якій все злагоджено і чітко працювало. Саме такою, на їхню думку, нині має стати Турійська громада. Дух єднання з Майдану потрібно внести у повсякденне життя.
Як зауважив Юрій Пушкарський, щодень ми повинні творити країну честі та гідності з чіткою ідентифікацією себе, як українців. Для цього Андрій Полячук запропонував на майбутнє запрошувати представників Інституту національної пам’яті на зустрічі різного формату, аби доносити до людей усіх поколінь правдиву історію, неспотворену політиками та віяннями часу.
Книжкова виставка Майдан – живi скрижалi iсторii.
Розповідь Юрія Лисиці про волинський прапор, який був з ними на Майдані, пізніше із нашими земляками у Дебельцево, а нині знаходиться у Ківецівському краєзнавчому музеї, дала поштовх до обговорення створення і в Турійську краєзнавчого музею. Селищний голова Олексій Безсмертний запропонував декілька варіантів. Найоптимальнішим, на думку учасників зустрічі, сьогодні є можливість створити музей на базі публічної бібліотеки. Тим більше, що там вже облаштована світлиця давнього українського побуту.
На завершення зустрічі майданівці хвилиною мовчання вшанували пам’ять побратимів, кров яких пролилася на Київських пагорбах, та поклали квіти до пам’ятного знаку Героям Небесної сотні.
Ірина КОВАЛЬЧУК.
Олексiй Безсмертний висловив своє бачення створення краєзнавчого музею у Турiйську.
