Курси НБУ $ 44.93 € 49.28
На Волині розшукують журналістку, яка об’їздила пів світу, але досі мріє відкривати для читачів наше Полісся!

Катерина Зубчук Вона бачила красу Італії, Єгипту й Америки, але найдорожчими для її серця залишаються волинські поля, поліські села й люди, чиї історії вона записує вже багато десятиліть.

Фотоколаж: volyn.com.ua / chatgpt.com.

На Волині розшукують журналістку, яка об’їздила пів світу, але досі мріє відкривати для читачів наше Полісся!

Сьогодні свій День народження відзначає заслужений журналіст України Катерина ЗУБЧУК. За її плечима – десятки тисяч кілометрів журналістських доріг, сотні зустрічей, тисячі людських історій і понад 40 років легендарної рубрики «Любить! Не любить!» на сторінках газети «Волинь». Але найбільша її любов – люди, рідна земля і професія, якій вона присвятила життя

Не хвилюйтеся, шановні читачі, наша Катерина Василівна нікуди не зникла! Навпаки – сьогодні їй виповнюється 79 (!) років, а вона й досі готова вирушити у найвіддаленіше поліське село, аби відшукати там історію, від якої у читачів защемить серце…

Є люди, для яких професія стає долею. А є такі, як наша Катерина Василівна, для яких журналістика – це любов на все життя. Без вихідних, без відпусток від людських радощів і болю, без права бути байдужою.

За її плечима – десятки тисяч кілометрів журналістських доріг, сотні зустрічей, тисячі людських доль. І сьогодні, у свої прекрасні 79, вона так само охоче збирається у відрядження, як колись, у молодості. Бо десь там, у маленькому поліському селі, на неї чекають Люди. А їхні історії для неї завжди важливіші за власну втому.

Особлива сторінка її журналістської долі – війна. Катерина Василівна вміє так говорити із Захисниками України, так розповідати про наших полеглих Героїв, що її матеріали неможливо читати без сліз. Бо за кожним рядком – не просто журналістська майстерність, а серце, яке болить разом із материнськими серцями, чекає разом із дружинами, пам'ятає разом із побратимами…

Її матеріали неможливо читати без сліз. Бо за кожним рядком – не просто журналістська майстерність, а серце, яке болить разом із материнськими серцями, чекає разом із дружинами, пам'ятає разом із побратимами…

Можливо, вона так глибоко відчуває чужий воєнний біль ще й тому, що війна колись постукала і в двері її рідної домівки. Її тато воював у лавах Радянської армії під час Другої світової війни. Повернувся живим, але з важким пораненням руки. І хоча донька народилася вже після війни, її страшний слід залишився в родинній історії. Мабуть, тому Катерина Василівна так добре знає ціну людського життя. І так болісно сприймає кожну звістку про загибель українського воїна…

А ще понад 40 років на сторінках «Волині» жила її легендарна рубрика «Любить! Не любить!». Скільки закоханих сердець знайшли в ній пораду, розраду, надію! Скільки людських історій довірили нашій Катерині Василівні! Бо вона знає найголовнішу таємницю любові: її треба берегти.

І сама вона закохана! У рідну «Волинь». У наше неповторне Полісся. У село, де пахне свіжою землею і хлібом. У свій город, де все росте з любов'ю. У квіти, книги, хороше кіно, театр… У кожен новий день, який дарує можливість щось побачити, відчути, пізнати й розповісти іншим.

Реклама Google

А ще Катерина Василівна – невтомна мандрівниця! Вона побувала в багатьох країнах світу. Милувалася красою Італії, відкривала для себе загадковий Єгипет, побувала за океаном – у Сполучених Штатах Америки… Скільки побаченого, скільки вражень, скільки незабутніх зустрічей! Та хоч би куди закидала її доля, найкрасивішою для неї залишається рідна Волинська земля. З її сосновими лісами, тихими озерами, поліськими селами й простими людьми, у чиїх долях вона знаходить більше мудрості та краси, ніж у найрозкішніших палацах світу.

Бо можна об'їхати пів світу, але так і не знайти місця, дорожчого за те, де живе твоє серце…

А ще наша Катерина Василівна – неймовірна Мама, Бабуся і Прабабуся! І, мабуть, саме ці три звання для неї дорожчі за будь-які журналістські нагороди. Бо можна написати тисячі прекрасних статей, але найголовніший твір кожної людини – це її родина. Її діти, онуки й правнуки, у яких продовжується любов, мудрість і тепло її великого серця.

Фотоколаж: volyn.com.ua / chatgpt.com.
Її журналістські дороги вимірюються десятками тисяч кілометрів, а любов до людей – тисячами написаних історій. І в 79 років Катерина Зубчук не збирається ставити крапку у своєму найцікавішому репортажі – про ЖИТТЯ! Фотоколаж: volyn.com.ua / chatgpt.com.

 Дорога наша Катерино Василівно!

Ми щасливі, що Ви є в нашій редакційній родині. Що можемо вчитися у Вас не лише журналістської майстерності, а й людяності, працелюбності, мудрості та дивовижного вміння не втрачати цікавості до життя.

Від усього серця бажаємо Вам міцного здоров'я, душевного тепла, любові рідних, нових творчих задумів, незабутніх зустрічей і ще багатьох тисяч кілометрів щасливих журналістських доріг!

Нехай квітне Ваш сад, родить город, тішать книги й театральні прем'єри, а діти, онуки та правнуки дарують стільки любові, скільки Ви самі вклали у їхні серця!

Нехай попереду буде ще багато щасливих мандрівок світом, але найрадіснішою завжди залишається дорога додому – на рідну Волинь!

Нехай попереду буде ще багато щасливих мандрівок світом, але найрадіснішою завжди залишається дорога додому – на рідну Волинь!

І нехай якнайшвидше настане той благословенний день, коли Ви поїдете у відрядження не до матері загиблого Героя, щоб записати її сповідь, а до матері живого Захисника, який повернувся з Перемогою!

А головне – залишайтеся такою, якою ми Вас знаємо й любимо: невтомною, небайдужою, щирою, закоханою у людей, у журналістику й у ЖИТТЯ!

З Днем народження, наша дорога Катерино Василівно! Многая літа!

З любов'ю, вдячністю і великою повагою – колектив газети «Волинь».

А подарунком від нас нехай стане ця пісня:

Зараз також читають: Герой з Волині: «Бляха, доповзу до своїх чи вже гранату підривати?»

Telegram Channel