Коли гине риба – це не просто екологічна статистика. Це вирок людській недбалості. І дуже тривожний сигнал: за брудні стоки платить природа, а потім – громада.
За отруєний Стир «Луцькводоканал» заплатить понад 8 мільйонів гривень!
Верховний Суд остаточно поставив крапку в справі про масову загибель риби у 2020 році. За екологічне лихо доведеться розрахуватися комунальному підприємству, тоді як посадовець уникнув кримінальної відповідальності через закінчення строків давності
Майже шість років знадобилося, щоб поставити крапку в резонансній справі про масову загибель риби у річці Стир. Верховний Суд остаточно зобов’язав комунальне підприємство «Луцькводоканал» відшкодувати майже 8,3 мільйона гривень збитків, завданих довкіллю.
Нагадаємо, у травні–липні 2020 року з очисних споруд водоканалу в селі Липляни Луцького району до Стиру потрапило понад 1,5 мільйона кубометрів недостатньо очищених стічних вод.
А 25 червня поблизу мосту в селі Княгининок виявили 53 мертві рибини дев’яти видів.
Судова експертиза встановила причину їхньої загибелі: мул і слиз, що містилися у стоках, закупорили рибам зябра.
За наднормативний скид забруднених вод підприємство тоді сплатило понад 95 тисяч гривень. Однак справжні масштаби екологічного лиха виявилися значно більшими.
За підрахунками екологічної інспекції, на досліджуваній ділянці Стиру завдовжки понад сім кілометрів загинуло більш як 15 тисяч рибин!
Загальні збитки оцінили у 8,3 мільйона гривень. Причому вартість самої загиблої риби становила понад 650 тисяч гривень, а ще 7,6 мільйона – це втрати від її потенційного потомства.
У травні 2026 року Господарський суд Волинської області зобов’язав «Луцькводоканал» відшкодувати всю суму.
Мертву рибу вже не повернути до життя. Але ця справа має нагадати всім: річка – не каналізація, а безкарність за отруєне довкілля дорого коштує.
Проте підприємство оскаржило рішення. Апеляційний суд майже у 13 разів зменшив розмір компенсації, відмовившись враховувати втрати майбутнього потомства риби. Мовляв, бракує даних про її плодючість та виживання ікри.
Із таким рішенням не погодилася Рівненська обласна прокуратура, яка звернулася до Верховного Суду.
Той підтримав позицію прокурорів: для визначення збитків за затвердженою методикою достатньо відомостей про площу забрудненої ділянки, кількість і види загиблої риби. Інші показники розраховують за встановленими нормативами.
29 жовтня 2026 року Верховний Суд скасував постанову апеляції та залишив у силі рішення про стягнення майже 8,3 мільйона гривень.
Крім того, комунальне підприємство має сплатити майже 199 тисяч гривень судового збору. Постанова Верховного Суду остаточна.
А ось із персональною відповідальністю ситуація склалася інакше.
Начальника цеху насосних та очисних станцій каналізації Ігоря Боярчука звільнили від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності.
Отож за мертву рибу й забруднену річку доведеться розраховуватися комунальному підприємству. А конкретний посадовець кримінального покарання так і не поніс.
Антон КАРАСЬ
Читайте також: «Україна почала застосовувати лазерну установку проти російських дронів».