Правило №1 від Рити Володимирівни: на Ковельську без «Волині» та гарного компліменту не потикатися! І, як бачимо, метод працює безвідмовно.
Якою буде погода на вихідні на Волині і про секретну зброю луцького «Печкіна»
Про це інформують наші синоптики
Сьогодні, 20 листопада, в Луцьку очікується хмарна погода з проясненнями. Невеликий дощ. Вітер південно-західний, 5-10 м/с.
Температура повітря вдень – 8–10°С тепла.
По області – хмарна погода з проясненнями. Невеликий дощ. Вітер південно-західний, 5–10 м/с.
Температура повітря вдень – 8 –10°С тепла, інформує Волинський обласний гідрометеоцентр.
Субота, 21 листопада
Температура. Вночі від -2°C до +3°C, вдень стовпчики термометрів покажуть 0°C...+5°C.
Опади та небо. З проходженням холодного атмосферного фронту переважатиме хмарна погода, місцями можливі невеликі дощі з мокрим снігом або без істотних опадів.
Неділя, 22 листопада
Температура. Вночі очікується від 0°C до +4°C (місцями заморозки), вдень повітря прогріється до +2°C...+6°C.
Опади та небо. Зберігатиметься суцільна хмарність. Вночі можливий дощ із мокрим снігом, а вдень місцями пройде дрібний дощ, який припиниться до вечора.
Графік прогнозу погоди від Українського гідрометеоцентру:
А що нам віщує Sinoptik.ua?
За останні 130 років 20 листопада на Волині були зафіксовані такі температурні піки:
● максимальний: +13°C (1963);
● мінімальний: -10°C (1989).
Усміхніться!
«Секретна зброя луцького «Печкіна»»
Ранок у луцькому поштовому відділенні почався не з кави, а з виробничої наради, на якій начальниця Наталія Анатоліївна доручила операторці Риті Володимирівні провести настановчу розмову з листоношею Сергієм. Та одразу взялася виконувати доручення...
Рита Володимирівна, жінка сувора, з досвідом роботи ще з тих часів, коли посилки перев’язували суворим шпагатом і запечатували сургучем, критично оглядала сумку листоноші Сергія.
Сергієві був п’ятдесят один, п’ять із яких він чесно відходив у статусі місцевого «Печкіна», знав кожен під’їзд на Ковельській і кожну собаку в обличчя. Але план по передплаті сам себе не зробить.
– Сергію, – Рита Володимирівна поправила окуляри на кінчику носа і зазирнула в його брезентову торбу. – Ти з цим набором ідеш підкорювати Ковельську? Та тебе біля першої ж дев’ятиповерхівки бабусі на лавочці замість голубів зерном засиплять і додому відправлять! Де стратегічний запас?
– Володимирівно, та в мене ж там квитанції, пенсії, два кілограми вафель «Артек» і пачка прального порошку! Куди ще? – спробував захиститися Сергій.
– Порошок залиш на потім, – відрізала операторка і дістала з-під прилавка секретний арсенал. – Запам’ятовуй, синку, хоч ти й старший за мого зятя. По-перше, на самий верх кладеш «Волинь» – це база, без неї на Ковельській ти не людина, а так, турист. Поруч – «Цікаву газету на вихідні», щоб у неділю після церкви було про що сперечатися.
Вона спритно засунула пачку видань у сумку і припечатала зверху яскравим глянцем:
– А ось це – важка артилерія! «Так ніхто не кохав» і «Цікава читанка». Коли ти підходиш до лавочки, ти не бубониш під ніс «оформіть передплату», наче ти з податкової прийшов. Ти спочатку дістаєш календар «Родинне дерево» і кажеш: «Дівчата, доброго здоров’ячка! А я тут іду і думаю: чий це такий квітник під під’їздом розцвів? Дивлюся – та це ж мої улюблені красуні з Ковельської!».
Сергій хмикнув:
– Володимирівно, та Семенівні з третього під’їзду вісімдесят чотири, вона мене ще вчора кропивою обіцяла відшмагати за те, що пенсію на п’ятнадцять хвилин затримав.
– От саме Семенівні ти й скажеш: «Галино Семенівно, ви сьогодні так виглядаєте, наче щойно з курорту в Світязі повернулися! Вам без газети „Так ніхто не кохав« ніяк не можна, бо там про такі пристрасті пишуть – прямо як у вас у молодості, коли за вами пів Луцька бігало!» – Рита Володимирівна аж примружилася від задоволення, уявляючи цю сцену. – А як почнуть відмовлятися, мовляв, зір уже не той, ти їм одразу «Цікаву читанку» під ніс і видаєш: «Та з вашими очима, мої любі, ще в голку нитку без окулярів засиляти! А календар „Родинне дерево« взагалі беріть, щоб онуки бачили, від якого славного коріння вони пішли».
Сергій почухав потилицю, зважив на плечі поважчалу сумку і хитро примружився:
– А якщо вони після таких компліментів одружитися покличуть?
– Тоді випишеш їм по два комплекти на пів року, – не розгубилася Рита Володимирівна. – І бігом назад на відділення, бо в нас іще сканворди не роздані!
...Через три години Сергій повернувся на пошту. Сумка була порожня, зате кишеня відстовбурчувалася від квитанцій, а в руках він ніс слоїк домашніх огірків та пиріжок із вишнями.
– Ну що, «Печкін»? – гордо запитала Рита Володимирівна.
– Працює ваша схема, Володимирівно! – засміявся листоноша. – Семенівна взяла «Волинь», «Цікаву читанку» і два календарі. Правда, сказала, що завтра на лавочці чекатиме мене в парадній сорочці – будемо обговорювати рубрику про кохання!
Зараз також читають: Про погоду на Волині і «Операцію «Ультрафіолет» по-луцьки».