В унікальному фермерському господарстві Лідії Петрусенко-Касьянової з Голоб Ковельського району замовляють квіти для знаменитостей
В унікальному фермерському господарстві Лідії Петрусенко-Касьянової з Голоб Ковельського району замовляють квіти для знаменитостей
Василь УЛІЦЬКИЙ, Олександр ЗГОРАНЕЦЬ
«КВІТИ - МОЄ «Я» - З цим, напевне, треба народитися. Бо просто так цю красу вирощувати не будете. Це - моє "я", - усю глибину слів Лідії Володимирівни ми зрозуміли, коли не могли відвести очей від її поля гладіолусів... Як би інколи люди через різні обставини не опирались закладеним у них з дитинства талантам, життя все одно поверне на своє. У молодості Лідія Володимирівна не закінчила медичну освіту, потім після кількох років роботи покинула і непогану посаду на плодоконсервному заводі - "воно усе мені не йшло" - і повернулась до квітів. Лідія Петрусенко-Касьянова - серед тих, хто закладав основи квіткового бізнесу в Україні. Свої університети ця унікальна жінка проходила на невеликому хуторі поблизу Ковеля. Учителями були бабуся, яка зналась на травах, і навколишні ліси та луги. У хутірському саду школяркою вона побудувала своє казкове містечко - звела декоративні місточки, наносила піску та глини, щоб висипати стежини і горбочки, насадила різноманітних квітів... Майже через півстоліття це назвуть ландшафтним дизайном, моду на який привезуть із Заходу. - Навіть на хуторі усі квіти з лугу я переносила під хату, - згадує Лідія Володимирівна. - Хоч, здається, навіщо - вони ж поряд ростуть? Але так мені подобалось експериментувати з квітами...
НОВІ СОРТИ ГЛАДІОЛУСІВ КОВЕЛЬЧАНКИ Згодом експерименти були поставлені на наукову основу. Волинянка закінчила Вищу школу при Центральному комітеті всеросійського товариства охорони природи у Москві, доля звела її з багатьма відомими квітникарями-аматорами. Близько заприятелювала Лідія Володимирівна з Ніною Мірошниченко із Житомира - відомою на увесь світ селекціонеркою. Цій жінці зараз 90 років, але вона і далі активно займається селекцією квітів. Лідія Петрусенко-Касьянова й сама вивела кілька сортів гладіолусів. На створення сорту, до речі, йде 8 років. Завдяки багатим колекціям, активній роботі із сортовипробування Лідія Володимирівна вже давно увійшла в елітну когорту квітникарів-аматорів України. Зараз щороку вона отримує приблизно десять тисяч листів з усієї країни! Відповідає практично усім! Саме за цією роботою - серед кучі конвертів - ми і застали Лідію Володимирівну. У зворотному напрямку в конвертах іде інформація про нові сорти, насіння, безкоштовні поради.
40 РОКІВ У КВІТКОВОМУ БІЗНЕСІ
- За Союзу продаж квітів вважався нетрудовими доходами, - згадує жінка часи, коли цей бізнес тільки починав давати свої паростки. - Але у сімдесятих роках в Україні квітникарство завдяки аматорам-ентузіастам стало поступово розвиватись. У Союзі перед у цій справі вела Прибалтика. Однак тоді заборонено було будувати теплиці, площа яких перевищувала 20 квадратних метрів. А я мала теплицю у 21 квадратний метр, то мала проблеми. Люди з райкому приходили, переміряли і вимагали прибрати цей зайвий метр. Тоді, незважаючи на існування зелених господарств, багато рідкісних сортів було зібрано саме в аматорів, в тому числі й у мене. Свою помпею квітникарі пережили у першій половині 90-х. По квітникарській галузі загальна розруха вдарила особливо гостро. - Люди три роки були як паралізовані - ніхто не купляв квітів! Пам`ятаєте ту апатію і невизначеність, які тоді панували?.. Але треба було викручуватись і головне - зберегти генофонд. Я запропонувала кандидату біологічних наук ботанічного саду НАН України імені Миколи Глушка Василю Горобцю (селекціонеру, нові сорти хризантем якого у Японії та Німеччині отримали срібні медалі) зберегти і примножити рідкісні сорти цих квітів, бо у ботанічному саду все було розібране і розікрадене. Я взяла у нього чималу колекцію і зуміла зберегти генофонд у складні часи.
ФЕРМЕРОМ СТАЛА НА ПЕНСІЇ
"У каждого из нас на свете есть места, куда приходим мы на миг уединиться...". Таким місцем для Лідії Володимирівни залишається хутірець з її дитинства. Приїздить туди, щоб заспокоїтись, набратись наснаги. Там - серед дерев - часто приймає важливі рішення. Там народжувалось і рішення про створення фермерського господарства. Символічно, що за велику серйозну справу вона взялась у віці, коли йдуть на пенсію - у 55 років. - Головне - не боятись ставити собі масштабних завдань і планів - впевнена наша співрозмовниця. - І тоді Бог чи якесь провидіння вкаже правильну дорогу. Були часи, коли мені теж важко доводилось, але я завжди вірила, що колись моя праця буде потрібною. Фермерське господарство "Касьянове" - унікальне і, напевне, єдине в такому роді в Україні. Для вирощування декоративних рослин Лідія Володимирівна взяла п`ять гектарів землі.
РОДИННА СПРАВА
- Завдання нашого господарства - зробити сортовипробування, акліматизацію нових сортів лілій, гладіолусів, хризантем та тюльпанів, - розповідає Лідія Володимирівна. - Щороку сортовипробування у нас проходить понад сто найновіших сортів, які з`являються у світі! У нас є прямі контакти з багатьма селекціонерами і ексклюзивне право на нові сорти. Я часто буваю за кордоном на виставках. Щороку мене запрошує у Щецинь (Польща) фірма "Хризантема", яка вирощує продукцію західних фірм. Там ми знайомимось з новинками і відбираємо найцікавіші сорти для акліматизації у нас. На сортовипробування йде 2-3 роки, але тоді я можу з чистою совістю сказати: оцьому сорту - зелена дорога, він має перспективу в наших умовах і ми можемо продавати посадковий матеріал нашим споживачам. І тоді ніхто не буде нарікати на поляків, що вони продають непотріб. Коли ми приїхали на поля Лідії Володимирівни, саме цвіли гладіолуси. Однак бутони цих квітів зривали і... викидали. Як би не було шкода викидати цю красу, але робиться це для того, аби росла цибулина, аби посадковий матеріал був найвищої якості. Наша співрозмовниця гордиться, що квітникарство - родинна справа, саме у цьому, вважає вона, - запорука професіоналізму. Син Олександр уже десять років займається квітникарством. У його віданні - комерційна частина справ. Сім`я має у Луцьку магазини квітів "Лілі-лайн", "Майстерню букетів", а нещодавно на вулиці Шевченка відкрився і цілий садово-городній центр, на базі якого планується проведення міжнародних виставок квітів.
ОПЛЕСКИ... ПОЛЮ
Серед сотень сортів є у Лідії Володимирівни і такі, яких ще ніхто, крім кількох селекціонерів, в Україні не бачив. Але і вони рано чи пізно прийдуть до людей - для того і працює ця дивовижна жінка. Коли на Волинь приїздила Юлія Тимошенко, великий букет з білих троянд - її улюблених - був з квітів, вирощених Лідією Володимирівною. Коли у нас перебувала дружина президента Леоніда Кучми Людмила, щоранку у її номері стояв свіжий букет з улюблених лілій від пані Лідії. А діаспоряни з Канади та Чехії, коли повертались з України, захотіли взяти з собою грудочку української землі саме з квітами волинянки - "ми у себе таких гарних квітів не бачили". Так само і в селі: ніяке свято не обходиться без букетів Лідії Володимирівни - вони стоять практично в усіх храмах Голоб і навколишніх сіл - православних, католицьких і протестантських. - Квіти - це миротворчий прапор, який відкриває людям душі, - каже жінка. - Знаєте, наш народ таки достойний кращого життя, бо в нього не пропало головне: любов до краси. На поле Лідії Петрусенко-Касьянової їдуть просто подивитись. Є люди, які навіть лікуються квітами: беруть стільчики, сідають край квітучого поля і кілька годин милуються ним. Така своєрідна терапія... - У минулому році сюди, на поле, приїхали на велосипедах випускники - 11-й клас Голобської середньої школи. Поле саме цвіло. Вони, побачивши цю красу, почали... аплодувати. Отоді я вперше заплакала на цьому полі. Це була найбільша, найвища нагорода за працю - люди аплодували моєму полю,- не може і зараз стримати емоцій жінка, витираючи щасливу сльозу... ДО СЛОВА Зараз у господарстві "Касьянове" вирощують 160 сортів хризантем, 130 - лілій і 110 - гладіолусів.
