Згодом виникла думка проведення у цьому ж кафе благодійного ярмарку «Щедра Масниця».
У маневицькому арт-кафе найкраще меню – то спілкування
Тут багато світла і пахне деревом. Це місце зовсім не схоже на типовий кав’ярний заклад. Воно об’єднує навколо себе різних людей, а передусім тих, які потребують підтримки. Ще по дорозі туди бачила, як вулицею їхала в інвалідному візку красива жінка. Її звати Наталка Шишолік. Вона очолює громадську організацію «Довіра» і хоче, щоб усе у житті було максимально просто і щоб усі стали добрими одне до одного. І постійно про це говорить. І це арт-кафе, яке діє у Маневицькій центральній районній бібліотеці, саме для цього й створене: щоб тут почувалися комфортно всі його відвідувачі. Без винятку
Штовхаю двері і потрапляю всередину. Тиша. Примірники сучасних друкованих видань дбайливо зшиті докупки й злегка потьмяніли. На стелажах стоять книги. Одні пахнуть папером і чорнилом, а інші мають солодкий запах, який нагадує мені шоколадно-кавовий смак.
Тут можна «зупинити» час і релаксувати
За залитими сонцем вікнами працюють люди — завзято і явно залюбки. Бо ж головне у будь-якій справі — додана вартість власної любові. Це те, що робить її особливою. От як у Маневицькій бібліотеці. Тут намагаються змінити філософію книгозбірні в суспільстві. Бо для більшості людей — це місце, де зберігають книги. Але бібліотека живе лише тоді, коли вона функціонує, коли інформація іде у світ. Тому в Маневичах часто відбуваються зустрічі з письменниками, яких читають різні покоління. Очолює бібліотечний заклад активна і енергійна Любов Солов`янчик. Сьогодні тут діє швидкісний інтернет, проходять безліч заходів, як для дітей, так і для дорослих.
– Так, друкованим книжкам у сучасному світі нелегко. Можна мати під рукою — в улюбленому смартфоні — сотню цікавих видань водночас. І читати їх — коли і як заманеться, – говорить Любов Анатоліївна. – Але, тим не менш, бібліотеки залишаються чудовими місцями, де можна «зупинити» час і релаксувати.
Посередині великої кімнати і під стінами стоять стелажі із книжками. Хоч вікно і велике, але дерева перед ним затуляють кімнату – у ній небагато світла. Якщо придивитись, то полиці не однотонні: на одному гарно розставлені нові підручники із дитячою літературою. На іншому – серійна література для підлітків. На третьому – свіжі чергові романи. А в сусідній світлій кімнаті із великими вікнами стоять м’які пуфи, вмостившись в які, справді зручно читати.
– До нас приїжджали Іван Андрусяк, Василь Шкляр, Володимир Шовкошитний, Володимир Лис, Надія Гуменюк, Ніна Горик, Мирослав Дочинець, Дара Корній, Микола Мартинюк, Ольга Ляснюк, – говорить Любов Солов’янчик. – Було багато, я навіть не згадаю усіх. Будемо іще запрошувати письменників і різних видатних людей Волині та України.
«Так, як дивляться альбоми, згадуючи, що було, — я гортаю книжки»
Директорка бібліотеки каже: щоб заохотити дітей до читання, потрібно багато дії, тому вони самі придумують різні квести, змагання, конкурси, пов’язані із книгами чи письменниками. Таким чином залучає до літератури і свого дев`ятирічного синочка Дениска, беручи його на зустрічі з митцями.
– Саме так згадується моє дитинство. Із запахом книжок, – говорить Любов Анатоліївна. – Той незвичайний аромат підручників і газет був для мене найкращим. Коли вперше потрапила на форум до Львова, то довго ходила книгарнями, порпалася на полицях, і це приносило страшенне задоволення. Книжки дуже різні — і оформленням, і папером, і звісно, тим, що всередині. Тому ніколи не зраджу друкованому виданню з електронним. Бо так, як дивляться альбоми, згадуючи, що було, — я гортаю книжки з автографами. Беру їх в руки і вони нагадують про знайомство з тим чи іншим письменником. Саме у Львові на форумі із захопленням дивилась на ці кав’ярні під відкритим небом, де разом виступають митці. І нам з дівчатами так сподобалося, що я й сказала: «Якби таке кафе зробити біля бібліотеки в Маневичах». Спочатку собі думали так: поставити кавові автомати, щоб люди собі читали і пили каву. Навіть, якщо хтось приїхав здалеку, і людині треба півдня десь перечекати, вона могла спокійно прийти сюди, погортати книгу.
«З таким колективом гріх не робити добрі справи»
А зрештою, коли оголосили конкурс проєктів обласних місцевих ініціатив, тоді й з’явилася серйозна ідея створення арт-кафе.
– Я зателефонувала до Наташі Шишолик, сказала, що хочемо оформити проєкт на їхню громадську огранізацію «Довіра», вона погодилася, – розповідає Любов Анатоліївна. – Коли розпочинали його писати, то залишалося зовсім мало часу до завершальної дати прийому заявок, тому й доводилося працювати ночами. Дуже вдячна своєму чоловікові Олександру, який не тільки з розумінням поставився до моєї роботи, а й підтримував та допомагав. Бо багатьом не дуже й вірилося в його реалізацію. Формат мав на увазі не «заклад громадського харчування», а в першу чергу місце для зустрічей і спілкування. І ця «територія вільного простору» має бути зручна та доступна для всіх, особливо для людей з інвалідністю. Маємо для слабкозорих відвідувачів комп’ютерне місце з встановленою програмою екранного доступу та синтезом мови, є кілька аудіо книг та видання шрифтом Брайля, фільми з сурдо-тифлоперекладом. Організовуємо різноманітні зустрічі, лекції, ігри, малювання піском, майстер-класи. Проводяться курси з комп’ютерної грамотності для людей старшого віку та тренінг з англійської мови. Дитяче дозвілля є спільним і для здорових, і для діток з інвалідністю. Недаремно ж проект називається «Ми хочемо жити, як всі».
Згодом виникла думка проведення у цьому ж кафе благодійного ярмарку «Щедра Масниця». Організатори заходу – Маневицька центральна районна бібліотека, громадські організації «Стильні панночки» та «Довіра» – пригощали всіх смачними млинцями, а також збирали гроші для добрих справ.
– На один рік кошти пішли на одяг для молодої сім'ї з Грузятина, у яких згорів будинок, – говорить Любов Солов’янчик. – Наступного – на лікування пораненого 20-літнього учасника АТО Олександра Ільїна із села Велика Ведмежка. Цього року вже в’пяте ми проводили такий захід, на який завжди запрошуємо священників. До приготування млинців долучалися жительки Маневич Людмила Нерубайло, Наталія Шевчук, Зоряна Шуляковська, Людмила Данилюк, Юлія Романюк, Тетяна Максимчук, Леся Максимчук, Зоріма Клімчук., Мирослава Ковальчук, Тетяна Невидюк, Любов Біланчук, Ілона Лучко та інші. Спасибі їм за небайдужість!
Два роки вже діє новий формат культурного відпочинку – «Бібліодворик» – це успішний спільний проєкт Маневицької центральної районної бібліотеки та районної організації ветеранів АТО на сході України. Для дітей тут проводять лялькові вистави, зустрічі з казковими героями, конкурсні програми, ігри, вікторини, перегляди мультфільмів, буккросинг – безкоштовний обмін книгами. Тобто, прочитавши літературу, людина залишає її у громадському місці для інших.
Отак і живе Маневицька книгозбірня, не відмовляючись від мрії — побудувати суспільство, де кожна людина з ментальною інвалідністю матиме гідне місце. У роботі Любов Солов’янчик мотивують колеги. Каже, з таким колективом гріх не робити добрі справи. Там нема керівника та підлеглих. В них усі рівні. Це, мабуть, і є запорукою успіху.
Читайте також: У Турійську публічну бібліотеку надійшла рекордна кількість нових книжок
