55 років, 7 місяців і 26 днів – такий загальний трудовий стаж ветерана війни і праці Володимира Черні з Ківерець...
55 років, 7 місяців і 26 днів – такий загальний трудовий стаж ветерана війни і праці Володимира Черні з Ківерець. А ще ж довелося пройти важкі фронтові дороги. Він завжди займав активну життєву позицію, був багаторічним дописувачем нашої газети. Цими днями Володимир Парфентійович відзначив своє 85-річчя
Олександр ПИРОЖИК
Володимир Черня – родом з Полтавщини, проте все своє трудове життя віддав Волині. Так розпорядилася війна, яку молодий лейтенант зустрів через декілька днів після випускного вечора у Харківському військовому училищі. Про фронтові дороги Володимира Парфентійовича „Волинь” уже не один раз писала. Пройшов він нелегкий шлях від Павлограда, де його частина вщент розбила румунську кавалерійську бригаду, до Моравії, де й зустрів Перемогу. Брав участь у визволенні Києва, за що отримав орден Червоної зірки, за участь у Корсунь-Шевченківській операції та визволення Тернополя – дві медалі „За відвагу!”. Пройшов практично всю Польщу і Чехословаччину. По війні його як воїна-визволителя часто запрошували в Чехію, про нього декілька разів писала чеська преса. – Про роботу в мирний час майже ніхто не писав, – бідкається ветеран. – Хоча мій загальний трудовий стаж – 55 років, 7 місяців і 26 днів... Ветеран війни і праці пригадує, як у серпні 1945-го був направлений на службу у Володимир-Волинську військову дивізію, де прослужив до 1963 року. Демобілізувавсь лише у червні 1953-го в чині капітана. Працював викладачем у місцевому училищі механізації, сільськогосподарському технікумі, пройшов курси бухгалтерів. – Потім у райкомі дізналися, що до війни я закінчив Московський фінансовий інститут, – розповідає Володимир Черня. – В Устилуг саме потрібен був завфінвідділом. А на такі відповідальні посади підбирали людей лише з вищою освітою. Вибору не було – довелося працювати в Устилузі. Коли Устилузький район розформували, перевели мене на таку ж роботу в Горохів, де я пропрацював понад 40 років... За 40-річний „горохівський” стаж, зізнається Володимир Черня, йому довелося працювати завфінвідділом, заступником голови райвиконкому, трудитись у плановому відділі сільського господарства. Знають його і як голову райкому профспілки працівників агропромислового комплексу, де він працював перед виходом на заслужений відпочинок. За багаторічну працю нагороджений медаллю „За трудову доблесть”. З особливою гордістю пригадує ветеран, як був учасником Всесоюзного семінару профспілок у Москві, старостою Всесоюзних курсів голів райкомів профспілок працівників сільського господарства і заготівель. На той час у Москві проходив Всесоюзний з’їзд профспілок. Від імені слухачів курсу йому довелося виступити у столичному Палаці з’їздів. Судилося мовити слово представнику нашого краю і в Колонному залі Палацу профспілок. З перших днів роботи у Горохові почав активно співпрацювати з районною газетою. Дописував на економічну, сільськогосподарську, військову тематику, публікував спогади про війну. Як найціннішу реліквію й досі зберігає чотири томи підшивок „районки” з його публікаціями. Потім „доріс” і до „Волині”, став постійним дописувачем нашої газети. Навіть після виходу на заслужений відпочинок Володимир Черня не сидів, склавши руки. Був заступником голови, секретарем районної ради ветеранів війни і праці, згодом – головою районної організації інвалідів війни. Організація мала пару коней, два гектари землі, вела присадибне господарство. Допомагали інвалідам війни обробляти городи, забезпечували їх городиною. Згодом узяли під свою опіку не лише інвалідів, а й усіх жінок – учасників війни, які проживали на території району. Каже, що й досі люди йому за це вдячні, не забули привітати з 85-річчям... Сьогодні Володимир Парфентійович проживає в Ківерцях, у доньки, котра після смерті дружини забрала його поближче до себе. Донька та син, що мешкає в Криму, подарували йому трьох онуків, а нещодавно – ще й першого правнука. У свої 85 ветеран виглядає міцним і бадьорим. Нехай же добра згадка в улюбленій газеті додасть йому життєвих сил та наснаги!
