Замети мене, мила, Заметом вишневого цвіту! Всі маленькі стежки, Всі дороги гучні замети... Щоб я в світ не пішов, Щоб я більш не тинявся по світу, Щоб були тільки ми Із бажань, із надій, із мети... Приголуб, мов крильми, Обійми мене ніжно руками, Поклади на чоло Своїх сонячних кіс ручаї, Обпали мої очі Своїми очима-зірками, Щоб сказали про нас, Що ми вже не свої Й нічиї...
