Віками люди спостерігали за розвитком свого організму, величиною зросту і масою тіла, змінами його при хворобах. Що відомо науці про значні відхилення від природно сформованої «норми» в розвитку людини? — цікавиться Іван Хворостюк з Рожищенського району...
Віками люди спостерігали за розвитком свого організму, величиною зросту і масою тіла, змінами його при хворобах. Що відомо науці про значні відхилення від природно сформованої «норми» в розвитку людини? — цікавиться Іван Хворостюк з Рожищенського району.
—Фізіологічна норма ваги тіла дорослої людини, як відомо, визначається відніманням від величини зросту цифри 100. Для людини, яка має зріст 185 сантиметрів, нормальною вагою є 85 кілограмів з незначним відхиленням залежно від віку. Все, що перевищує цю цифру, вважається ожирінням. Ідеальним, «елітним» зростом для чоловіків є 1.80—1.90 метра. Таких юнаків брали в «кремлівські» курсанти, і тепер формують спеціальні військові підрозділи для зустрічі урядових делегацій. Для жінок норми зросту дещо менші. А тепер перейдемо до аномальних рекордсменів. Найбільшу масу тіла, зареєстровану медициною, мав Джон Міннок (США) — при зрості 1,85 метра важив 635 кілограмів, коли його в 1978 році терміново госпіталізували в лікарню із зупинкою дихальної і серцевої діяльності. Найважчий чоловік, який живе нині, — Джей Альберт Джексон (404 кг), а найважча жінка — Розалі Бредфорд із США (544 кг). «Чим товстіший — тим красивіший» — цей лозунг дорогий серцю чоловіків суданського племені дінка. Ожиріння вони вважають свідченням, що це справжній господар, який може утримувати велике стадо худоби. Жінки племені вибирають «важких» чоловіків для спільного життя. Найвищий же наш собрат на землі — Роберт Уодлоу (США) — зумів дорости до 2 метрів 72 сантиметрів, найнижча ж посестра — Мєдж Бестер (Південна Африка) — має всього 65 сантиметрів. А найлегша людина — Люсія Ксарате (Мексика) — при зрості 67 сантиметрів важить лиш 5,9 кілограма. Відомі вражаючі відхилення від природно встановленої норми окремих частин тіла. Популярний актор німого кіно Чарлі Чаплін мав вивернуті назовні ступні, які застрахував на 250 000 доларів, актор Д. Дюрант, якого прозвали «Шнобелем», застрахував свій знаменитий ніс на 100 000 доларів після головної ролі у фільмі «Цей шалений, шалений, шалений світ». А ось ще неймовірні рекорди. Жовчний міхур, об’єм якого 60-70 мілілітрів, вмістив камінь вагою 10,4 кілограма — його видалив професор Бімал у Національному військово-морському медичному центрі у 69-річної жінки. А із шлунка 42-річної жінки в лікарні Онтаріо (Канада) хірурги видалили 2533 предмети, в тому числі 947 зігнутих шпильок. «Найцінніший» пеніс — статевий орган Наполеона Бонапарта — у 1972 році викуплений американським урологом за 3800 доларів як «висушений об’єкт» довжиною 2,5 сантиметра. Середня тривалість життя людей 68—80 років. А документально підтверджено найдовший вік людини — 122 роки 164 дні у Жанни-Калмен із Франції. Вона пережила 17 президентів, а у віці 85 років почала займатися фехтуванням. Семюель С. Маст (Пенсильванія, США) на час смерті в 1992 році у віці 96 років мав 824 живих потомки (11 дітей, 97 внуків, 634 правнуки і 82 праправнуки). Медаль «Мати-героїня» отримує жінка, яка народила 10 і більше дітей, а Федора Васильєва із Росії мала 69 дітей від 27 вагітностей (16 близнят, 7 трійнят, 4 рази по 4 близнюки). Дев’ять дітей від однієї вагітності народила Д. Бродрік (Австралія), але жоден з 5 хлопчиків і 4 дівчаток не прожив більше 6 днів. Зафіксовані і медичні крайнощі, які характеризують великі фізіологічні можливості людського організму. Найтриваліша зупинка серця була у рибалки Яна Еміля Рефсдаля із Норвегії — 4 години — після падіння в крижану воду. Норма Уиквир (США) перенесла операції із заміни 8 з 10 основних суглобів. Британський автогонщик Девід Перлі отримав 29 переломів, 3 вивихи і у нього 6 разів зупинялося серце. Найтриваліший період перебування без їжі та води — 18 днів — переніс Анреас Михавеч (Австрія), коли його посадили в камеру попереднього слідства і забули про нього. Як бачимо, багато ще є таємниць розвитку і витривалості людського організму. Вони потребують подальшого вивчення, щоб враховувати це у медичній практиці.
