КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ «ЕПОПЕЯ» З ЛІКАМИ ДЛЯ ЧОРНОБИЛЬЦІВ?

Іван СИДОРУК

У гірші часи бракувало коштів, а в цьому році постраждалі від наслідків аварії на ЧАЕС не можуть отримати ліки через нерозпорядливість чиновників.

З незрозумілих причин вони спочатку перенесли проведення тендера з 21 грудня 2005 року на кінець січня 2006 року, аргументуючи тим, що ще не прийнятий бюджет на 2006 рік. Хоча цей факт абсолютно не заважав виявленню переможців тендера ще у грудні минулого року і відпуску ліків хворим із січня 2006 року. Перенесеному тендеру не судилося відбутись взагалі, бо чиновники змінили тендерні умови і призначили проведення нового тендера на кінець лютого 2006 року, хоча бюджет на цей рік був прийнятий ще на початку січня.
Нові тендерні умови були досить оригінальними і ввійдуть в історію проведення тендерів, як “волинський феномен”. Тільки у нашій області забажали, щоб був один переможець тендера, хоча у жодної аптечної структури немає у всіх районах своїх аптечних підрозділів. Зрозуміло, це значно знизило б якість обслуговування хворих. До того ж це створює монопольні умови для однієї аптечної структури, руйнує ринкові механізми забезпечення ліками.
Нові тендерні умови передбачали виявлення переможця тендера не за конкретною ціною (згідно з чинним законодавством), а за націнкою на медикаменти. Який же податок з прибутку залишиться в області при націнці два—три відсотки? Адже затрати, які несуть аптеки, становлять чотири—шість відсотків. Я думаю, що всі зрозуміли — до державної казни не потрапить нічого. Здається всім зрозуміло, що такі тендерні умови не вигідні ні для держави, ні для аптек, які обслуговують хворих.
Комунальні аптеки оскаржили результати проведеного тендера, і голова облдержадміністрації Володимир Бондар відмінив його результати. Але, на жаль, правильних висновків з допущених помилок не було зроблено.
Наступний тендер організували аж через чотири місяці. Що заважало чиновникам провести його раніше? Незрозуміло. Їх абсолютно не хвилює, чому у всіх областях України хворі отримують ліки по безоплатних рецептах, а у нашій — ні. Чиї інтереси лобіювали чиновники, уже втретє змінюючи тендерні умови, причому кожний раз у гірший бік?
Для того, щоб взяти участь в тендері, учасникам пропонували придбати нові (старі) тендерні умови за 2000 гривень (перші два рази вони були безкоштовними), банківську гарантію за 600 гривень, тендерне забезпечення, кредит під шість відсотків на суму понад 200 тисяч гривень. Водночас зберігалася в тендерних умовах можливість тільки одного переможця, який мав визначатися знову ж таки за найменшою націнкою. Таким чином справу довели до того, що на тендер з’явилась тільки одна фірма, решта аптек не захотіли брати навіть участі в цьому фарсі.
Всупереч рішенню суду про заборону проведення тендера, чиновники на початку серпня цього року проводять його вчетверте. Цього разу переможці визначалися по кожному з районів. Найменші націнки були запропоновані аптеками “Волиньфарм” у Маневицькому та Любешівському районах — два відсотки та “Фітоцентр” — 0 відсотків у Камінь-Каширському районі. Але що таке націнка — 0—2—3 відсотки до митної чи закупівельної ціни? Це, практично, означає відсутність податків з прибутку, нерентабельність аптек у зв’язку із зменшенням їх оборотних коштів.
Але чому ж аптеки згідні працювати навіть на збиткових умовах?.. Можливо, відчувають безконтрольність з боку органів влади до взятих зобов’язань. Як показує практика минулих років, одним з фігурантів-переможців цього тендера вже змінювалися умови відпуску ліків у плані збільшення націнки. Це обгрунтовувалося зміною ціни заводу-виробника. Але чи було це так насправді? Мабуть, компетентним органам потрібно проаналізувати виконання взятих зобов’язань переможцями минулорічних тендерів по всіх районах області.
Якщо ми не зробимо правильних висновків, не дамо відповідь на запитання, які виникають в цьому році, то в 2007 році проблем може ще побільшати. А таких запитань досить багато. Чому порушується право чорнобильців Волині на своєчасне отримання ліків? Адже таких ганебних явищ немає в інших областях: Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській. Чи можна довіряти проведення тендера тим самим чиновникам, які вже декілька разів непрофесійно, непрозоро їх організовували? І чи реально за чотири місяці ефективно використати кошти, що розраховані на дванадцять місяців? Думається, ці питання прозвучать і на черговій сесії обласної ради.