Бій у Вишкові: повстанці загинули, але не здалися - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.34 € 30.45
Бій у Вишкові: повстанці загинули, але не здалися

Оунівці стріляли небагато, але влучно.

Фото зі сторінки УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting у Facebook.

Бій у Вишкові: повстанці загинули, але не здалися

80 років тому відбувся бій підпільників ОУН та енкаведистів

Це було на свято Миколая, за декілька тижнів до війни. 22 травня 1941 року у приміському селі Вишків неподалік Луцька (нині входить в межу міста) у клуні 32-річного Антона Хом’яка переховувалися підпільники ОУН.

Їх було семеро: Олександр Куц, Ганна Стельмащук з Коршева (сестра однго з відомих командирів УПА Юрія Стельмащука «Рудого»), Люба Бахова, Петро Петрук, Григорій Пасічник, Олексій Чесюк та Ананій Кушнір з Жидичина.


Петро Петрук та Григорій Пасічник загинули під час бою. / Фото з архіву Миколи Вавренчука.

Близько півночі відійшов Олександр Куц. Над ранок, близько третьої години отримали завдання і пішли зі сховку Олексій Чесюк та Ананій Кушнір. Залишилось четверо.

Читайте також: Керівника СБ Ковельського окружного проводу ОУН Коса ловили сотні чекістів

О четвертій ранку клуня була оточена. Начальник Ківерцівського райвідділу НКВС Павло Удахін передав через господаря: «Иди и скажи пусть сдаются».

Антон Хом’як пішов, відкрив обидві широкі половини дверей клуні. І в цей момент пролунали постріли.

Антон Хом’як пішов, відкрив обидві широкі половини дверей клуні. І в цей момент пролунали постріли. Хто стріляв перший – невідомо. Антон упав і поповз в сторону. На пропозицію Удахіна здатись, знову пролунали постріли, полетіли гранати. Двоє енкаведистів загинули. Оунівці стріляли небагато, але влучно. Розуміючи, що так просто вибити оунівців не вдасться, енкаведисти підпалили солом’яний дах запалювальними кулями.

Бій продовжувався. Петро Петрук під покривом диму спробував прорватися, але загинув. Григорію Пасічнику вдалось вирватись з палаючої клуні. Він обстрілюв ворога із-за дров. Там і загинув від кульового поранення в голову.

На нову вимогу Удахіна: «Бандиты, сдавайтесь», двері клуні відкрила дівчина, і крикнувши: «Гинемо за Україну!», повернулась назад в палаючу клуню. Хто це була: Люба Бахова чи Ганна Стельмащук, встановити, на жаль, не вдалося. Усі четверо загинули.


Хто з двох підпільниць вигукнув «Гинемо за Україну!» наразі встановити не вдалося. / Фото з архіву Миколи Вавренчука.
 

Антона Хом’яка та його брата Михайла заарештували. Їх звинуватили у співпраці з ОУН. Братам вдалося вижити під час розстрілу в’язнів у луцькій тюрмі. Після падіння німецької бомби на канцелярію і кут приміщеня в’язниці 22 червня 1941 року багато в’язнів вирвались з камер і вийшли на в’язничне подвір’я. Серед них були й брати Хом’яки. Пролунала команда лягти всім на землю. В тих, хто пробував піднятись, енкаведисти стріляли з пістолетів.

Проходячи між в’язнями, енкаведист направив пістолет на Антона. Розуміючи що його жде смерть, Антон кинув фуфайку на руку з пістолетом і побіг в приміщення в’язниці.


Фото з архіву Миколи Вавренчука.

Постріли стихли і пролунала команда: «Всем по камерам». Вранці 23 червня людей почали виганяти з камер на подвір’я. «Политическим перейти в левый двор, бытовикам на правый…» – подала команду охорона. Михайло почекав Антона і запитав: «Ідем наліво до політичних?» «Направо, до битовиків», – сказав Антон. Перейшли до тих, хто був засуджений за неполітичні злочини, і тим врятувалися. Бо за деякий час на правому подвір’ї почалось пекло на землі.

Читайте також: Як волинські підпільники вирвалися з оточення енкаведистів

Після війни брати Хом’яки проживали в селі Вишків. Нині місце бою – це територія військового аеродрому.

Микола ВАВРЕНЧУК, краєзнавець


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.