Як волинські підпільники вирвалися з оточення енкаведистів - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.61 € 33.48
Як волинські підпільники вирвалися з оточення енкаведистів

П’ятеро героїв цілий день чинили опір енкаведистам.

Усі фото з архіву Миколи Вавренчука.

Як волинські підпільники вирвалися з оточення енкаведистів

Рівно 80 років тому в селі Буків нині Луцького району відбувся бій між підпільниками ОУН та енкаведистами

21 квітня 1941 року між селами Буків та Іванчиці нині Луцького району відбувся бій між підпільниками та енкаведистами.

Група енкаведистів (приблизно взвод) о 10 годині ранку оточила будинок Костянтина Даниловича Новосада. Під клунею була добре замаскована криївка. З неї було обладнано три виходи: в сад, за хлів і до болота. Кожен з них мав довжину близько 50 метрів. 

На той момент у криївці перебували п’ять членів ОУН з села Княгинінок, які були  на нелегальному становищі. Це провідник Луцького повітового проводу ОУН Олексій Панасович Степаненко на псевдо Коцмалюк, військовий референт Луцького повітового проводу ОУН Лаврентій Устимович Рак на псевдо Лом, член Луцького районного проводу ОУН Олександр Миколайович Королюк на псевдо Лев, зв’язкова, член Луцького районного проводу ОУН Віра Василівна Королюк на псевдо Христя та медсестра Людмила Яківна Степанюк.

Костянтин  Новосад знешкодив кулемет і обслугу. Тоді підпільники вийшли з криївки і почали стріляти в спини енкаведистам. Серед тих здійнялась паніка і вони почали тікати.

Між енкаведистами й оунівцями зав’язався жорстокий бій, який тривав до опівночі. Костянтин  Новосад знешкодив кулемет і обслугу. Тоді підпільники вийшли з криївки і почали стріляти в спини енкаведистам. Серед тих здійнялась паніка і вони почали тікати. Не знаючи скільки підпільників, енкаведисти запросили підмогу з Луцька.

Два броньовики на гумових колесах та автомобілі загрузли на під’їзді до села в багнюці. З Луцька прибула оперативна група працівників УНКДБ і управління міліції УНКВС в кількості до 50 чоловік. Бій продовжувався. Енкаведисти підпалили хату, але клуня від неї не загорілась. Спробували декілька разів запалити солом’яну стріху клуні. Коли ж нарешті мокра стріха зайнялася, Лаврентій Рак вискочив і зірвав палаючий сніпок.

У цей час декілька куль влучили в нього і він упав. Жінки надали йому першу допомогу. Рухатись він не міг, але зброї не випускав з рук. Підпільники вирішили вибиратись із пастки. Розуміючи, що він втрачає життєві сили, Рак попросив дострілити його, щоб не терпіти мук від катів. Попрощавшись і замаскувавши тіло, щоб не поглумились над мертвим, почали вибиратись до болота. Новосад ішов першим, за ним дівчата Люда і Віра. Прикривали відхід Олексій і Олександр. Під ранок добралися в село Сирники до Дідуха (наразі його ім’я не встановлено), де також була криївка.

Тільки о 4 ранку сигнальною ракетою енкаведисти підпалили клуню, яка швидко згоріла. На світанку вони оглянули згарище, але нічого не виявили. На віддалі 300 метрів знайшли тіло, яке помилково ідентифікували як Олексія Степаненка, та гвитівку з чотирма патронами.

А оунівці, відпочивши, через декілька днів перебрались на хутір Фальків де їх і застала війна.

Підсумки бою описано в «Спецсообщении начальника управления милиции НКВД УССР И.И. Горбенко народному комиссару внутренних дел УССР В.Т. Сергиенко «О провале операции при задержании нелегалов-участников контрреволюционной группировки ОУН.», в якому зокрема вказано:  «… благодаря нераспорядительности приехавшие работники НКГБ и милиции не были расставлены по определенным местам и действовали самостоятельно, в результате чего из состава оперативной группы ТУРЧИН – работник спецотдела Управления милиции УНКВД и ХАРХОТА – работник НКГБ были легко ранены: первый – в правый висок и второй – в левую руку, и НОВИЦКИЙ – регистратор спецотдела НКГБ тяжело ранен в живот и после произведенной ему операции умер».

Господаря хати Костянтина Новосада заарештували тільки в 1944 році. Де і коли він загинув, поки-що невідомо.

Господаря хати Костянтина Новосада заарештували тільки в 1944 році. Де і коли він загинув, поки-що невідомо. Дружина з сином під час бою, користуючись панікою втекли. У 1944 році їх виселили Сибір.

Віра Королюк продовжила боротьбу. У 1948 році її нагородили Бронзовим Хрестом Заслуги. Була референтом зв’язку Ковельського окружного проводу ОУН. Під час оточення криївки в селі Буцинь нині Ковельського району не вживала отруєної спец препаратом «Нептун» каші (її принесла завербована господиня) і тому не заснула. Намагалася не дати заснути трьом повстанцям. Загинула, коли прикривала їхній відхід з кулемета.

Олексій Степаненко у 1942 році став командиром боївки УПА, а в 1943 році – чотовим. У 1944 році був заарештований. Загинув у таборах. З 1943 року був в УПА і Олександр Королюк. Перебував на Рівненщині і загинув у чині сотенного. Людмила Степанюк проживала в Княгинінку і дожила до наших днів.

Микола ВАВРЕНЧУК, краєзнавець


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.