Далекобійник із Донецька співає сатиричні пісні про Путіна і викладає їх у YouTube - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.37 € 30.64
Далекобійник із Донецька співає сатиричні пісні про Путіна і викладає їх у  YouTube

Популярність прийшла до Вадима в 2014 році, коли він вдарив сатирою по РФ і Путіну.

Фото Українська правда.

Далекобійник із Донецька співає сатиричні пісні про Путіна і викладає їх у YouTube

Для того, щоби його баритон почули мільйони, українцю Вадиму Дубовському довелося пройти великий шлях. Від злиднів 90-х, коли місяцями не отримував зарплату в Національній академічній капелі «Думка» і співав в переході біля метро Петрівка, - до еміграції в США. Від будівельника і столяра в Чикаго - до американського далекобійника

Щоби стати відомим, Дубовському потрібно було освоїти водіння вантажівки, одного разу записати свій спів, яким він розважає себе в рейсах, і викласти відео в YouTube. Сумарно його ролики подивилися понад вісім мільйонів разів. На Дубовського навіть звернув увагу режисер Сергій Лозниця, запросивши на зйомки двох своїх фільмів: «Лагідна» і «Донбас», пише Українська правда.

Популярність прийшла до Вадима в 2014 році, коли він вдарив сатирою по РФ і Путіну. Українець почав переробляти радянські пісні, марші та гімни на свій лад, викликавши хвилю гніву у тих, кого до окупації Криму і початку війни на його рідному Донбасі він вважав своїми братами.

Сьогодні Вадим Дубовський продовжує колесити дорогами Америки, виспівує за кермом арії та улюблені українські пісні. 

Популярність прийшла до Вадима в 2014 році, коли він вдарив сатирою по РФ і Путіну.

- Я народився в Донецьку в 1964 році. Батьки на той час були лікарями-психіатрами, - розповідає Вадим. - Закінчили Донецький медінститут з різницею у два роки. Тато мій з Ростовської області, з хутора Максимів, який одразу за українським кордоном. Там бабуся моя похована, там і дід мій. В той місцевості говорили на такому зросійщеному суржику, знаєте? Коли я бував там малий, вони всі говорили українською, хоча не знали таких слів, як, наприклад, «зошит» (сміється). Батько був російськомовним, українську майже ніколи не вживав. Чому? Може соромився. Може якісь комплекси були в юності, коли він, син колгоспника, закінчував фельдшерсько-акушерську школу в місті Таганрог. Коріння моєї мами з Київщини. Її дід був з Росави Миронівського району, опинився в Сибіру під час столипінських реформ. Жив в Камінь-на-Обі, де і з’явилася моя мати. В Україну з Алтая вони повернулися перед самісенькою війною, у 1940 році. Осіли на Дніпропетровщині, біля славнозвісного села Петриківка.

 

Моя любов до музики, до співу – виключно заслуга мами. Вона завжди співала українські народні пісні. Від мами я вперше почув «Ой, не світи, місяченько». 

Потім я вже закінчив Київську консерваторію, оперний вокал, драматичний баритон. Працював в чоловічій хоровій капелі імені Ревуцького та в Національній академічній капелі України «Думка».

В 2002 році я поїхав втретє на гастролі в Америку, там мав візу на півроку. Залишився, думав за декілька місяців щось зароблю, але порушив візовий режим (сміється). І вже потім, через декілька років, легалізувався. Отримав «зелену карту» та, врешті, американський паспорт. 

Я працював будівельником. Я працював теслею, встановлював меблі, кухні, шафи.

В 2004 році став ведучим на україномовному «Незалежному радіо». Його заснували в Чикаго дев’ять українців, у яких тут був будівельний бізнес. Вони з власної кишені давали на ефіри щомісяця 25-30 тисяч доларів.

Під час Помаранчевої революції наше радіо зібрало з українцями Чикаго 300 тисяч доларів допомоги для Майдану. 

Я серйозно зайнявся вивченням англійської, засів за талмуди про вантажівки, вивчив теорію, здав всі іспити та отримав права водія великого трака зі спальником, який їздить по всіх 48 штатах.

Канал на YouTube я заснував ще в 2007 році, там таке було, забавки. Знімав, як проходили українські фестивалі в Чикаго. Як ми їздили кудись на шашлик. 

Коли став далекобійником, просто співав в кабіні свого трака, нічого не писав, нікуди не викладав. 

В 2013 році я купив собі перший смартфон і ось тут, як в тому анекдоті про Василя Івановича та Пєтьку, карта повалила. Я спробував записати, мені сподобалося. 

Читайте також: У Бельгії помер далекобійник з Волині