Цьогоріч лише зовсім лінивий або дуже зайнятий не скористався з грибного сезону. Анатолій Большой не належить ні до тих, ні до інших. Якби ось уже двадцять п’ять років не вирощував усіляких грибів, може, й подався б на тихе полювання, а ще якби не був переконаний, що його “свійські” гриби кращі од лісових...
Цьогоріч лише зовсім лінивий або дуже зайнятий не скористався з грибного сезону. Анатолій Большой не належить ні до тих, ні до інших. Якби ось уже двадцять п’ять років не вирощував усіляких грибів, може, й подався б на тихе полювання, а ще якби не був переконаний, що його “свійські” гриби кращі од лісових.
Ольга ГЕМБІК
Спочатку рівнянин Анатолій заходився вирощувати кілька видів грибів, приглядався, за якими з них доглядати легше. От і виходило, що на два господарства Большого діяло таке собі виробництво з розведення грибів. Просто на городі у Млинові завше зріли гливи, біля ставка на хуторі коло села Хорупань дощовики, під парканом літні опеньки (поки вони зійдуть, довелося чекати цілих п’ять років), на городі зелені сироїжки, на лужку печериці, а на колодах під дверима черепичастий плеврот. Питаємо, чи рясно родили. “Певно, що так – то ж гриби!” – каже господар, але додає, що зовсім нещодавно вирішив господарство згорнути і зайнятися лише гливами. Каже, вичитав, що за смаковими якостями гливи прирівнюються до боровиків, печериць і лисичок. Та й, на його думку, гливи значно смачніші й корисніші. Найбільша цінність гливи у тому, що вона – сильний природний антиоксидант. Мені вже 71 рік, а виглядаю значно молодшим від ровесників, слушно зазначає Анатолій Романович. – Жодної таємниці – вірю у цілющу властивість грибів і постійно їх споживаю. Учені довели, що глива – екологічний продукт високої харчової цінності, з цілющими властивостями. Такі гриби, як гливи й печериці, мають онкостатичну властивість та антисклеротичну дію. Вони підвищують імунітет організму до різних видів захворювань, спричинених радіоактивним забрудненням. Якщо часто смакувати цими грибами, вірогідність інфаркту зменшується, а з ним і рівень холестерину в крові. На городі у Большого – дев’яносто п’ять постійно діючих пеньків з грибами. Гриби з них він збирає з кінця літа й аж до перших морозів. Найкраще гриби родять на старих, випробуваних пеньках, обов’язково на ослаблених, пошкоджених і мертвих стовбурах дуба, акації, тополі, верби, осики, берези. Коли за рікдругий гриби повністю з’їдають колоду, її замінюють, і грибна фабрика діє знову. У господарстві Большого пеньки стоять один на одному, створюючи багатоповерхові конструкції. — Ось цей пеньок – щасливий, показує господар, – новий, а вже через тиждень дав плоди. Міцелій вирощую на зернових, кладу його під пеньок на целофан, між пеньками, поливаю водою, накриваю ганчіркою. Якщо хочу, щоб гриби вродили за п’ять днів, поливаю через день. Вгадати потрібну кількість вологи важко, але від цього залежить урожай. Якщо раптом морози – утеплюю пеньки, тож свіжі гриби маю аж до новорічних свят. Раніше ховав пеньки у погріб, за правилами до половини закопував у землю, витримував температурний режим, а зараз вже сила не та у руках. Тим не менше, за сезон Анатолій Большой збирає 300400кілограмовий урожай, а іноді кількість грибів сягає півтонни. Він їх маринує просто у відрі, або ж смажить “большівські” відбивні. Ніжку в гриба відрізаємо якнайкоротше, щоб потім довго її не жувати, повчає Анатолій Большой. – Чистимо, миємо, кладемо на десять хвилин у солону воду. Тим часом ставимо пательню на сильний вогонь, ллємо олії. Гриби вмочуємо у кляр (яйця, мука, вода, дрібка солі). Кладемо шляпки сподом на сковорідку. З обох боків підсмажити і – до столу.
