ЛУКАВА ДОЛЯ ЧАСТО РОЗЛУЧАЄ

Не шли листів, не треба, не дзвони
І серце не ятри привітом.
Ту дивну казку,
що наснилась літом,
Я так забути хочу восени.

Казки, казки...
Щасливий в них кінець.
Пройшовши крізь вогонь і воду,
Удачливий Іван простого роду
Веде свою царівну під вінець.

Та то лише в казках так, а проте
В житті не завжди так буває —
Лукава доля часто розлучає,
Подарувавши літо золоте.

Тож не пиши листів і не дзвони.
Те літо пам’яттю зосталось.
Скінчилась казка — і нема вини
Твоєї чи моєї, що так сталось...

Марія ТАРАСИЧ.
смт Іваничі.