«Нашого цвіту — по всьому світу», — так зазвичай кажуть про українців, які волею політичних, економічних чи особистих обставин опинилися в далеких краях, але не стали при цьому відірваним від рідного гілля листям, а представниками й пропагандистами національної культури на чужині...
«Нашого цвіту — по всьому світу», — так зазвичай кажуть про українців, які волею політичних, економічних чи особистих обставин опинилися в далеких краях, але не стали при цьому відірваним від рідного гілля листям, а представниками й пропагандистами національної культури на чужині. До таких митців, що, попри еміграцію, лишилися патріотами України, можна з повним правом зарахувати видатного хореографа, актора, кінорежисера, етнографа, педагога, керівника танцювальних шкіл і колективів у діаспорі Василя Авраменка (1895—1981).
Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ
Саме цій непересічній постаті в українському мистецтві було присвячено виставку «Василь Авраменко — корифей українського народного танцю в Канаді й Америці» (Вінніпег—Луцьк), що діяла впродовж одного лише дня — у приміщенні бібліотеки Волинського державного університету імені Лесі Українки. Серед її організаторів, окрім університету, його Палац культури, Українсько-канадська фундація імені Т.Шевченка, Канадсько-українська фундація (КУФ). На експозиції, оздобленій квітами та декоративними кетягами калини — представлено чимало важливих документів, що стосуються життя та діяльності Василя Авраменка: це статті, афіші, фотографії, книги самого митця — зокрема його праці «Українські національні танки (опис)» та «Українські національні танки, музика і стрій», а також присвячена Василю Авраменку брошура Ірени Книш «Жива душа народу». Окремо виділено стенди «Альберта і Саскачеван — серце й душа українського танцю в Канаді» (трьома мовами — англійською, французькою й українською) та «Василь Авраменко і Волинь», де подано цікаві матеріали про роботу митця в нашому краї, зокрема про Луцьку школу українських народних танців, яку він очолював у першій половині 20-их років. Неоціненний внесок Василя Авраменка в національну культуру відзначали на відкритті виставки директор Палацу культури ВДУ Леся Косаківська (вона ж була ведучою дійства), проректор ВДУ, доцент Микола Сур’як, ініціатор виставки — учениця Василя Авраменка, дослідниця, укладач і творчий керівник проекту Ірина Балан (Канада), радник луцького міського голови Сергій Годлевський, краєзнавець, фото- та кіноаматор, на початку 20-их — учениця Луцької школи українських народних танців Ірина Левчанівська (до речі, на виставці представлені й документи з архіву пані Ірини, зокрема видане їй школою свідоцтво), директор інституту мистецтв ВДУ, професор Олександр Дем’янчук. На урочистості прозвучала пропозиція вшанувати пам’ять Василя Авраменка відкриттям меморіальної дошки. Виступали цього дня фольклорний гурт «Родина» Волинського державного училища культури і мистецтв, шоу-балет «Натхнення», дитячий зразковий ансамбль танцю «Волиняночка» та оркестр народної музики інституту мистецтв ВДУ.
