І ОЖИЛА ІСТОРІЯ СЕЛА...
Нещодавно у селі Ставки, що належить тепер до Турійського району, відбулось свято — презентація книги уродженця села, а нині жителя села Овадне Володимир-Волинського району Юрія Власюка «Село ... і серце одпочине».
І ожила ІсторІЯ Села… Нещодавно у селі Ставки, що належить тепер до Турійського району, відбулось свято — презентація книги уродженця села, а нині жителя села Овадне Володимир-Волинського району Юрія Власюка «Село ... і серце одпочине». На майдані біля школи зібралося майже все село. Свято розпочалося хвилиною мовчання. Так ушанували всіх земляків, які колись народилися чи проживали на цій землі, а тепер відійшли у Вічність. А історія цієї місцевості багата на події. Село Ставки згадується в історичних документах ще в 1545 році. За переказами, тут бував як гість у місцевої родини Богдана Залеського сам Тарас Шевченко. Про те, як виник задум, як і про що писалася книга — розповів автор, Юрій Власюк — людина небайдужа, щирий українець, потомственний хлібороб і просто очевидець усіх подій. Юрій Давидович із задоволенням згадав своїх натхненників і помічників, свою родину, сусідів, редактора районної газети, що друкував уривки з майбутньої книги на сторінках районки, інших людей, причетних до творення доброї справи. Кажуть, що нема майбутнього у того народу, який не шанує свого минулого. Ставківська земля багата не лише подіями, а й непересічними людьми. Видання книги було здійснене коштами іншого земляка, генерального директора фірми «Укрінтерм», лауреата премії «Людина Волинського краю—2003» у номінації «Гордість Волині» Петра Микитовича Мороза. До слова були запрошені також представники райдержадміністрації. Усіх присутніх порадували співом школярі місцевої школи, гурт з Луцька, що виконав українські народні пісні. У цей день був освячений хрест у пам’ять про всіх загиблих у війнах, сказані теплі слова священиком української православної церкви. Люди схвильовано слухали слова виступаючих, несли у руках подаровані книги. Звичайно, після прочитання у кожного з’являться свої судження про описані події, але це вже тема для іншої розмови. На жаль, сьогодні село Ставки переживає не найкращі часи. На одинадцятому році незалежності нашої держави тут облогують поля, світять пусткою вікна занедбаного клубу. Проте, дерев’яна церква, збудована ще у 1884 році, відновлена силами парафіян. То чи не варто це зробити і з закладом культури, не чекаючи милості від байдужої і бідної держави? Галина МІЩУК.
