У листі мешканців села Губин Горохівського району, котрі входили до складу комісії тутешньої виборчої дільниці №78 по минулих виборах до Верховної та місцевих рад, з яким вони звернулися в редакцію газети, йшлося про те, що за проведення виборів держава відзначила комісію премією, яку голова комісії Ганна Колесник мала виплатити кожному її членові...
Петро БОЯРЧУК
У листі мешканців села Губин Горохівського району, котрі входили до складу комісії тутешньої виборчої дільниці №78 по минулих виборах до Верховної та місцевих рад, з яким вони звернулися в редакцію газети, йшлося про те, що за проведення виборів держава відзначила комісію премією, яку голова комісії Ганна Колесник мала виплатити кожному її членові.
“Але, — вказували автори листа,— жадібність змусила Ганну Колесник забути про людську гідність і штовхнула на злочин. Підробивши документи, вона присвоїла ці гроші собі, видавши членам дільничної виборчої комісії невелику суму від тієї, яка була виділена державою. Колесник сподівалася, що про це ніхто не дізнається, оскільки всі документи по проведенню виборів — в архіві селища Локачі, де була окружна виборча дільниця”. Однак не випадково кажуть, що шила в мішку не сховаєш. Довідавшись про недовиплачену премію, члени Губинської дільничної виборчої комісії зажадали відновлення справедливості. В цьому зв’язку і звернулися у “Волинь”. Автори листа почергово апелювали до різних, як то кажуть, інстанцій. А острах бути за прагнення тієї ж справедливості кимось покараним спонукав не поставити жодного особистого підпису під процитованим вище листом, долучивши натомість до нього ксерокопію заяви на ім’я голови Губинської сільської ради Віктора Киричука про незаконний розподіл і привласнення преміальних коштів головою дільничної виборчої комісії Колесник Г.В. від 25 липня, що її начебто скріпили тоді своїми підписами семеро колишніх членів тієї комісії. Розпочавши перевірку викладеного у скарзі з Губина, я досить скоро з’ясував, що іду слідами широкої перевірки, яку вже здійснила в цьому напрямку Горохівська районна прокуратура. І не тільки по Губинській виборчій дільниці №78, а й по деяких інших. А зустріч із слідчим прокуратури Сергієм Хринюком допомогла уточнити і окремі подробиці. Як він розповів, отримавши відповідні заяви, прокуратура району провела перевірки спочатку по двох виборчих дільницях. Коли ж факти допущених тут головами виборчих комісій фінансових зловживань підтвердилися, вже з власної ініціативи перевірила ряд інших. Так і з’ясували та довели, що, наприклад, на виборчих дільницях у Мислинях та Михлині Горохівського району колишніми головами тамтешніх дільничних виборчих комісій Галиною Голюк і Євгеном Луцюком було не виплачено членам цих дільничних комісій відповідно 1500 та 1700 гривень. За привласнення цих коштів проти обох їх було порушено кримінальні справи, які, зрештою, і розглянув суд, притягнувши винних до відповідальності згідно із чинним законодавством. По матеріалах здійснених прокуратурою перевірок порушено та передано на розгляд суду кримінальні справи з цілком доведеними, сказав Сергій Хринюк, обвинувачувальними висновками слідства і проти голів дільничних виборчих комісій, що працювали під час минулих виборів у селах Ватин, Новосілки, Бужани, Перемиль та Брани Горохівського ж району. Підстава для їх порушення — усе та ж невиплата і привласнення головами дільничних виборчих комісій належних членам цих комісій грошових винагород. А позаяк перевірки тривають, то не виключено, що число таких кримінальних справ може зрости. Ситуація ж у Губині склалася дещо інакше і виявилася, як висловився Сергій Андрійович, безпрецедентною. Декотрі з колишніх членів тутешньої дільничної виборчої комісії, чиї підписи начебто стоять під надісланими в різні інстанції заявами про привласнення коштів колишнім головою цієї комісії, належні їм грошові винагороди, як вони запевнили слідчого, отримали і заяв тих не тільки не підписували, а навіть не бачили. У цьому зв’язку звернув мою увагу Хринюк, зокрема, на те, що, за деякими характерними ознаками, і згадану заяву Вікторові Киричуку із семи вказаних у підписах під нею осіб найімовірніше підписали три. Решта підписів, мабуть, зроблені однією чиєюсь рукою. І додав, що подібні заяви громадян, хоч начебто і допомагають у боротьбі з правопорушництвом, однак аж надто її ускладнюють, подекуди ж і зовсім зводять нанівець. У Губині слідчий Горохівської районної прокуратури уперше для себе зіткнувся з ситуацією, за якої, довівши факт привласнення колишнім головою дільничної виборчої комісії Ганною Колесник призначених для виплати членам комісії коштів, змушений був, зважаючи на чинне законодавство, у порушенні кримінальної справи відмовити. Як він з’ясував, з усіх членів дільничної виборчої комісії належну їм винагороду в повному обсязі не отримали тут четверо. Замість 170,2 гривні “премії” трьом особам Ганна Колесник виплатила по 70, а одній — лише 50 гривень. В цілому ж, сказав слідчий, голова дільничної виборчої комісії привласнила із “виборчих” коштів 449 гривень. Тим часом кримінальна відповідальність, згідно із чинним законодавством, настала б тоді, коли б привласнена сума становила не менше 525 гривень. А так, ідеться вже про відповідальність адміністративну. Тому колишнім членам Губинської дільничної виборчої комісії, заінтересованим у тому, аби отримати належні їм винагороди повністю, слід звертатись безпосередньо до суду з цивільними позовами. І лише тоді, коли хтось із цих заінтересованих осіб належить до соціально незахищених, позов від його імені може подати в суд прокурор. Слухав я Сергія Андрійовича, а думав про те, що навряд чи хтось із членів Губинської дільничної виборчої комісії, котрі недоодержали хто по 100 гривень винагороди за роботу на виборчій дільниці, а хто і 120, схочуть особисто “тягатися по судах” з Ганною Колесник. І часу на це пошкодують, і нервів, а, зрештою, і коштів на пов’язані з цим витрати. Отже і віри у справедливість, про що у листі йдеться, від чинного нині законодавства їм не прибуде. Натомість дрібні, як то кажуть, розкрадачі можуть почуватись значно впевненіше. А відтак мимоволі пригадалося, що за СРСР до кримінальної відповідальності притягали розкрадачів чужої (як особистої, так і державної) власності, якщо сума ними поцупленого перевищувала 50 рублів, хоч від мінімального заробітку могла бути помітно меншою. Тепер же можна, виходить, спокійнісінько украсти в людини майже півтори мінімальних зарплати, а відтак і помітно більше, ніж пенсія, яку отримує нині колишній вчитель, і навіть не сісти за це на лаву підсудних. “Лафа злодіям!” — висловився у цьому зв’язку один із моїх знайомих. Хіба ж не через те, що для законодавців, котрі ту статтю в чинне законодавство вписували, 525 гривень – неначе дрібна розмінна монета?
