Терпіла, щоб квартира лишилась доньці: луцькі соцслужби 12 років працювали з сім’єю, де чоловік вбив жінку і дочку

Психолог, яка працювала з сім’єю, прогнозувала, що подібне може статися. Проте жінка, якій судилося загинути від рук убивці, думала, що ситуацію вдасться перетерпіти.

Про це у ІА Волинські Новини розповіла начальниця управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Луцької міської ради Ліна Галан.

Нагадаємо, у Луцьку в одній з багатоповерхівок на проспекті Соборності 20 липня сталося подвійне вбивство. Чоловік зарубав сокирою колишню дружину та доньку, перебуваючи у тверезому стані. Лучанину загрожувало довічне ув’язнення.

На час слідства він перебував у СІЗО, проте 10 серпня він помер у камері: його вбив 19-річний співкамерник.

Читайте також: Відомо, хто вбив в сізо лучанина, який зарубав дружину і доньку

Зі слів Ліни Галан, працівники соціальної служби дуже добре знали цю сім’ю і постійно з ними працювали. Відомо, що жінка не раз зверталася за наданням соціальних послуг, а потім писала відмови.

«Ми з ними працювали 12 років. Коли це сталося, ми піднімали документи. І серед них дуже багато відмовних заяв на надання соціальних послуг. Майя (вбита дружина – ред.) писала заяву на надання допомоги і на другий-третій день писала відмову. Ми пропонували різні варіанти: і підселення в іншу родину, зняти кімнату, щоб зекономити. Шукали контакти родичів, працювали зі шкільним психологом 26 школи, куди Таня (донька – ред.) ходила. Постійно були на контакті зі шкільним класним керівником, бо тато приходив серед уроків, залякував вчителів, принижував Таню перед іншими учнями. Ми тішилися, коли Таня вступила на навчання до рівненського університету, тому що на певний час вона уникне того оточення», – розповідає вона.Н

Намагалися переконати жінку розірвати коло насильства і навіть прогнозували подібний варіант розвитку подій, який, на жаль таки стався.

У соцслужбі запевняють: намагалися переконати жінку розірвати коло насильства і навіть прогнозували подібний варіант розвитку подій, який, на жаль таки стався.

«Коли це сталося, мені ще довго у вухах звучали деякі фрази Майї і Тетяни з наших розмов, коли ми з ними говорили, закликали розірвати те коло. Але там було багато соціально-побутових проблем: немає де жити, треба повертатися. Майя дуже шкодувала його, попри все хвилювалася, що він їсть, чи він зможе без них. Апогею ця ситуація досягала вже кілька років тому. Ми тісно працювали з поліцією і знали про ці випадки, але Василь завжди зачиняв двері, не можна було достукатися і зайти. А соціальні послуги надаються на добровільній основі, коли людина сама цього хоче. У нас списані цілі томи про роботу з цією сім’єю. Коли це сталося, в управлінні відчувався якийсь відчай, бо ми намагалися, ми хотіли донести інформацію до цієї родини. Наш психолог каже, що кілька разів прогнозувала цю ситуацію. З його темпераментом, імпульсивністю, відношенням до своїх дівчат, це з великою ймовірністю могло статися. Але Майя не раз казала: «Я мушу потерпіти, бо квартира залишиться Танюші», – зазначила Ліна Галан.