Наш власний кореспондент у Польщі, водночас заступник директора департаменту міжнародного співробітництва Люблінського воєводства Анджей Вавринюк давно марив своєю ідеєю посадити такий сад саме у Доросинях. Тут родинні корені його дружини Ядзі...
ДАВНЯ МРІЯ АНДЖЕЯ ВАВРИНЮКА Наш власний кореспондент у Польщі, водночас заступник директора департаменту міжнародного співробітництва Люблінського воєводства Анджей Вавринюк давно марив своєю ідеєю посадити такий сад саме у Доросинях. Тут родинні корені його дружини Ядзі. А ще в Доросинях мешкають сім’ї Яручиків, Замелюків, Косариків, з якими більше двох десятків років Вавринюки підтримують тісні гостинні зв’язки. А перше знайомство відбулося колись у Холмі. Кожен приїзд Анджея до Луцька або ж від’їзд на його батьківщину, як правило, проходить транзитом через Доросині.Кортить йому заїхати сюди хоч на годину на чай, на український борщ, вареники. Якось ми разом гостювали в Яручиків, коли Анджей доставив з Польщі у Доросині візок в рамках благодійної акції «Коляска для інваліда», яку проводить наша газета. Але то була лише одна з багатьох ініціатив нашого одержимого колеги, поляка за національністю, якого ми в редакції по праву називаємо сучасним Липинським. Анджей гордиться посвідченням власного кореспондента «Волині», ми ж, у свою чергу, — що в нас є такий кореспондент у Люблінському воєводстві сусідньої Польщі. Ідея закладки саду дружби виношувалась ще з минулого року. І першим її підтримав Віталій Карп’юк, голова Ковельської райдержадміністрації, завдяки його ініціативі та наполегливості перший такий сад було посаджено у квітні цього року в селі Великий Порськ Ковельського району, про що докладно писала наша газета. Проте Анджей Вавринюк не полишав задуму закласти такий сад і в Доросинях. Спеціально приїздив, щоб із садівниками-фахівцями підібрати для нього місце. Нарешті все було домовлено, двогектарну площу обгородили металевою сіткою, привезли саджанці, і минулої суботи в Доросинях було свято. День видався напрочуд сонячний, дошкуляв хіба пронизливий вітер після вранішнього морозцю. Але душі зігрівали мелодії духового доросинівського оркестру, поки чекали приїзду поважної польської делегації на чолі з головою сеймику Люблінського воєводства Конрадом Ренькасом. Сільські дівчата у вишиванках підносять керівникам обох делегацій — Конраду Ренькасу та голові обласної ради Василю Дмитруку і першому заступнику облдержадміністрації Володимиру Панчишину — короваї. Потім відбувся урочистий мітинг, який вів голова Рожищенської районої ради Дмитро Сендецький. Першим вітав присутніх голова райдержадміністрації Володимир Войтович, зауваживши, що ця приємна подія запам’ятається надовго, сад збережеться і буде щедро плодоносити, висловив щиру вдячність польській стороні за безкорисливий дар. — Це тільки перші кроки до нашої нової співпраці, за рік-два виростуть і її плоди, — образно сказав Конрад Ренькас. — Сади дружби і в Ковельському районі, і тут, в Доросинях, зміцнюватимуть давні традиції наших добросусідських стосунків, — висловив упевненість голова обласної ради Василь Дмитрук. Зворушливим був виступ ініціатора благородної акції Анджея Вавринюка: — Як мило, що сьогодні ми приїхали у Доросині з особливим презентом — привезли у подарунок сад, про який я давно мріяв. Жителька Доросинь, колишня вчителька місцевої школи Людмила Яручик на знак вдячності піднесла Анджею вишитий волинський рушник, який за українською традицією дарується найдорожчим людям. Не задумуючись, наш польський колега передав рушник Конраду Ренькасу, зауваживши, що без згоди голови сеймику закладки саду в Доросинях не відбулося б. І він мав рацію: далеко не кожна хороша справа проб’ється в дорогу, коли не буде підтримки влади. Ідея спільного саду всохла б при корені, якби її не підхопили і не розвинули керівники найвищих владних структур як Люблінського воєводства, так і Волині. Це підтверджує й участь в неординарній події керівництва обласної ради і облдержадміністрації, маршалковського уряду, сеймику Люблінського воєводства, консульського корпусу Республіки Польща в Україні. Вдячність польським добродіям від громади Доросинь висловив сільський голова Василь Сліпець, а благословив день народження саду священик місцевої церкви апостола Луки отець Володимир, який, до речі, того дня, відзначав і свій день народження. Ось такий несподіваний подарунок випав на іменини духовному отцю.
ЯБЛУНІ ВОЛЬДЕМАРА ЦВІТУТЬ ПО ВСІЙ ЄВРОПІ Після мітингу усі дружно взялися за лопати. Ямки на двогектарній площі були викопані напередодні, — біля кожної лежала купка перегною. З якими любов’ю і старанням садили перші яблуньки в саду Конрад Ренькас і Василь Дмитрук. Василь Павлович має у тому чималий досвід, з гордістю розповів, що виростив у своєму житті три сади. Перший посадив з батьком біля рідної хати в селі Несвіч Луцького району, другий — на заміській дачі і третій заклав біля свого будинку в Луцьку. Посадили у спільному саду яблуневі щепи і головний редактор «Волині» Степан Сачук, і усі поважні учасники урочистої події з люблінської і волинської сторони. Та найбільше зусиль у закладці саду доклали, напевно, учні 7—8 класів Доросинівської ЗОШ, місцеві жителі. За кілька годин велику роботу було завершено. Телевізійники Люблінського і Волинського телебачення, радійники, газетярі навперейми запрошували до інтерв’ю підтягнутого, немолодого уже поляка з рудуватими вусами Вольдемара Нєвєдомскі. Бо, власне, він матеріалізував благодійну акцію, презентувавши для Доросинь 3000 одно- і дворічних яблуневих щеп і 200 кущів троянд. Зауважимо, що одна така щепа коштує 7 злотих, а пан Вольдемар передав усе це добро доросинівцям безкоштовно. Журналісти допитувались, яка йому в тому вигода? Садівник з щасливою посмішкою на те відповідав: — Мої яблуні цвітуть і щедро плодоносять по всій Європі. І я радий, що наступної осені і тут вродять перші яблука. Хто дбає, той має. Мені прикро було, коли ще кілька років тому до мене приїжджали люди з вашого краю, хотіли придбати щепи, але карантинна служба на кордоні не дозволяла їх перевозити. Цього разу це питання вирішилось. Головний механік місцевого СГВК «Батьківщина» Анатолій Яручик, котрий разом з начальником районного управління агропромислового комплексу Віктором Ткачуком їздив бусом за саджанцями в Польщу, зізнався, що також хвилювались, чи не виникнуть якісь проблеми. Коли вже вертались додому, наш прикордонник, ставлячи відмітки в паспортах, стенув плечима: «А як ви те перевезете?» Проте і далі ніяких заминок, непорозумінь з митниками, карантинною службою не виникло. Думається, в цьому також позначилась підтримка владних структур Люблінщини і Волині. Тим паче, що садівнича фірма Вольдемара Нєвєдомскі оформила на товар відповідні сертифікати. Пан Вольдемар розповів кореспонденту «Волині», що для доросинівського саду відібрано щепи осінніх, пізньоосінніх і частково літніх найкращих сортів яблунь, стійких до хвороб дерев і вірусів. Шкілкарством він разом з дружиною Анною займаються уже 15 років. Починали з вирощування кущів троянд. Коли попит на цю продукцію дещо впав, взялися за інші культури. На плодорозсаднику площею 10 гектарів в гміні Цицув поблизу Любліна проростає близько 5 мільйонів саджанців яблунь, груш, черешень. У «родильному центрі» майбутніх садів трудяться усього 20 науковців, садівників. У той час, коли дорослі й учні старших класів закладали яблуневий сад за селом, п’ятикласникам на чолі зі своїм класним керівником Людмилою Адамівною Щиджгою кололи ніжні руки шипи троянд. Біля рідної школи вони посадили 50 кущів цих королівських квітів. Троянди посадили також того дня біля будинку сільради, дільничної лікарні, сільського храму. Вертались з Доросинь трасою з висадженими обабіч уже дорослими яблунями, на яких сяяли на сонці золотисті плоди. Колись зініціював добру справу перший на Волині Герой соціалістичної праці, уродженець села і багаторічний голова місцевого колгоспу Володимир Вірний. Володимира Миколайовича уже давно немає на цьому світі. А пам’ять живе! Святослав КРЕЩУК.
