З Валентиною Василівною Романюк відходить у вічність і дуже знакова часточка історії волинського лісу…
Пам’яті багаторічної керівниці консервного цеху «Ківерцівського ЛГ» Валентини Романюк
Щира і доброзичлива колега, професіонал своєї справи, патріот лісівничої галузі і, зокрема, її харчового консервного підрозділу, що в час перебудови стало неабияким випробуванням для трудівниці
Її любили і поважали в колективі, дорожили її думкою. Керівництво високо шанувало її організаторські здібності, фахові знання, наполегливість. Вона була працелюбом, яких пошукати: ініціативна, дбайлива, старанна. Завжди переймалася, аби консервний цех розвивався, модернізував свої технічні потужності, оновлював асортимент продукції, дбала про колектив, його добробут та соціальний захист.
Загалом, присвятила цій ділянці роботи понад півстоліття. Фактично, була однією із перших технологинь, харчовиків-консервниць, організаторів-менеджерів у лісовій галузі усього колишнього союзу. Бо ж заготівлю і переробку цього цілющого напою розпочав саме Ківерцівських лісгоспзаг. Вперше в Радянському Союзі в 1968 році тут заготовили 43 тонни соку. А в 1972 році почав діяти свій консервний цех. Один із перших на Волині і в колишньому Союзі.
Уродженка Полтавщини, випускниця вузу стала справжньою знахідкою для нового підрозділу лісівничої галузі. За її ініціативою та авторською рецептурою чи не щороку з’являлися все нові види консервованої продукції – соків, варення, грибів…
Її скромна праця неабияк посприяла зміцненню авторитету волинських лісівників на найвищих владних щаблях.
Її скромна праця неабияк посприяла зміцненню авторитету волинських лісівників на найвищих владних щаблях.
Вже 1973 року Міністерством лісового господарства Української РСР до Комітету з ленінських і державних премій СРСР в галузі науки та техніки при Раді Міністрів СРСР було підготовлене подання щодо відзначення Телішевського Д. А, Бондарського Г. А., Павловського А. С., Корецького М. А., Голіка А. А., Мельника А. Г, Савича В. Ф., Катеринюк А. В. за «Розробку і впровадження у виробництво методів комплексного використання лісосировинних ресурсів у лісгоспзагах Волинської області», про що 14 травня 1973 року повідомила газета «Известия».
Сортимент продукції консервного цеху урізноманітнювався, досвід ківерчан підхопили і стали розвивати колеги Валентини Романюк з Цумані, Маневич, Колок, Ковеля, Шацька… З’явилися сік березовий з цукром, сік березовий з лимоном, сік березовий «Бадьорість», протерті з цукром чорниця, брусниця журавлина, ожина, малина, калина, смородина та чорноплідна горобина, консервовані огірки, томати, кабачки, гриби, щавель…
Праця Валентини Романюк також була відзначена багатьма нагородами – рідного колективу, Волинського ОУЛМГ, Державного агентства лісових ресурсів України, місцевого самоврядування, обласної влади.
Вона була доброю господинею, успішною жінкою, люблячою матір’ю та бабусею: разом з чоловіком виховали двох доньок, діждалися трьох онуків. Встигла Валентина Василівна ще й діждатися весілля найстаршого онука, побачити його молоду дружину.
…З Валентиною Василівною Романюк відходить у вічність і дуже знакова часточка історії волинського лісу… Лишаються, втім, її вдячні учні й молодші колеги… Лишаються, передані іншим, унікальні знання і досвід лісової фахівчині-харчовика.
Колективи Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, державних лісомисливських господарств, обласних організацій Товариства лісівників України та профспілки працівників лісового господарства висловлюють щирі співчуття рідним і близьким
У пам’яті лісівників Валентина Василівна назавжди залишиться щирою колегою, висококваліфікованою професіоналкою, технологом, організаторкою-менеджером, мудрою енергійною керівницею, патріоткою свого колективу та галузі.
Читайте також: Батько трьох дітей: стало відоме ім'я військового, який загинув на Донбасі
