Волинянин знайшов у невизнаному Придністров’ї... україномовні села (Фото. Відео)

Придністровську народну республіку можна сміливо назвати «раковою пухлиною» для Молдови, йдеться у блозі Богдана Ліпича Lipich Blog. Таких висновків я дійшов відвідавши цю, ніким не визнану державу. І не лише тому, що тема Придністров'я максимально гальмує євроінтеграцію Молдови, а ще й тому, що громадяни, які там живуть самі ж для себе побудували в'язницю. Без перспектив і майбутнього. Нагадаю, що в 1992 році у Молдові розпочався військовий конфлікт, який і розділив країну на дві фактично незалежні один від одного території. Основні причини конфлікту: небажання Росії виводити свої війська з території, небажання жителів Придністров'я асимілюватися з Румунією. Цей конфлікт не вирішений досі. Спробую розповісти про цю самопроголошену республіку.

1. В'їзд

Незважаючи на те, що міжнародна спільнота вважає Придністров'я частиною Молдови - насправді республіка має власний уряд, Президента і митницю, яку контролюють російські війська. І навіть молдованам, щоб відвідати цю територію потрібно з паспортом пройти митний контроль. І то при в'їзді видають спеціальну міграційну картку, в якій зазначено конкретний час твого перебування у державі. Наприклад, мені дали всього 12 годин і сказали, що до такої-то години я повинен покинути республіку. Не встигнеш - штраф, або в'язниця. Нічого не нагадує?) Колись так було за совка. Але цими давно віджитими правилами в Придністров'ї й досі живуть. То ж я намагався якнайшвидше відвідати міста #Тирасполь і #Бендери та виїхати з цього жахіття.

2. Мова

Офіційно нібито в республіці функціонує три мови: українська (тому, що на кордоні з Україною є ряд україномовних сіл), російська (ну як же без неї, адже країна є повністю маріонеткою Росії) та молдовська на кириличній основі, що відрізняє республіку від решти Молдови, де використовують латиницю. До речі, і в Україні ширяться ідеї використання української латинки. Tse koly ya ukrainski slova budu pysaty same otak. Проте насправді реалії Придністров'я такі, що перевагу має саме російська мова, що лунає з усіх кутків. Ну точно совок, адже й там також насильно вводили русифікацію.

3. Валюта

Офіційною валютою Придністров'я є придністровський рубль. І що найбільш дивовижно: ці гроші можна реалізували лише в межах республіки. Їх не визнає жодна країна світу! Жоден банк не знає, що це. Навіть у самій Молдові їх неможливо обміняти. Тож і я не захотів, аби ця псевдовалюта мала місце в моєму гаманці, знаючи що в країні буду лише декілька годин. У Бендерській фортеці приймають будь-яку валюту. Я дав 100 гривень і не помітив, що решту мені видали придністровськими рублями. Хоча просив дати молдовські леї. Та «курка» на касі або не почула, або не зрозуміла мене. Зрештою, як непотрібний папір я викинув ці рублі в колодязь замку Дракули в Румунії, куди туристи кидають монети.

Офіційно нібито в республіці функціонує три мови: українська (тому, що на кордоні з Україною є ряд україномовних сіл), російська (ну як же без неї, адже країна є повністю маріонеткою Росії) та молдовська на кириличній основі, що відрізняє республіку від решти Молдови, де використовують латиницю.

4. Платіжні системи

На шляху до Тирасполя я зайшов у магазин та запитав, чи можна у них розрахуватися картою. Почувши позитивну відповідь набрав продуктів та підійшов до каси. Свої карти я підключив до Google Pay та, зазвичай, оплату здійснюю безконтактно через мобільний телефон. Пробую розрахуватися - безрезультатно. Лише пізніше мені повідомили, що на території Придністров'я не працюють платіжні системи MasterCard і Viza. А є «Радуга» і ще чорт зна що. «Просто жах! Куди я потрапив?! Заберіть мене звідси!» - подумав я тоді. Отак майже весь день був голодним: хоч маю гроші, а купити нічого не можу. Добре, що жінки при дорозі продають фрукти і в мене вистачило сміливості запитати, чи приймають вони гривні.

- Ми всьо прінімаєм! - почув у відповідь.
Далі я запитую, скільки персиків вийде на 100 гривень. Жінка бере калькулятор, починає підраховувати, ставить ящик на вагу і каже:
- Вийдєт восєм кілаграм!
- О, мені стільки не треба! - кажу я.
- Мужчіна, сколька вам нужна? - перепитує вона.
- Та мені 3-4 штучки! - відповідаю.
Продавчиня дає три персики мені безкоштовно, мовляв, їжте. Я подякував, лишив їй на столі декілька гривень і миттєво сів на велосипед.
- Мужчіна, заберітє дєньгі! - кричала вона услід. - Мнє нічєво нє нужна! Я вам проста так дала.
Але її вже ніхто не хотів чути.

Іноді здавалося, що після розпаду Радянського Союзу Придністров'я остаточно зупинилося в розвитку.

5. Паспорти

Паспорти громадян ПМР не визнають в жодній країні світу. Це означає, що виїхати з республіки неможливо (така собі «залізна завіса» радянського зразка, або ж вічна ізоляція). Хіба за умов отримання паспорта громадянина Молдови. Але спочатку її жителям потрібно прийняти громадянство Молдови. Тобто, як би це банально не звучало, це молдовани, що народжені без громадянства. Аналогічно за спрощеною схемою вони мають можливість прийняти і російське громадянство та отримати російський паспорт. Подібна ситуація і в наших «бананових» Д/ЛНР. Проте з таким паспортом можуть виникнути проблеми. Наприклад, громадянам Росії з кримською пропискою цивілізовані держави відмовляють в отриманні візи. А тому що жодна нормальна країна не визнає Крим російським.

6. Незалежність

Громадяни Придністров'я вважають, що живуть у незалежній країні. А насправді республіка повністю залежна від Росії. І справа не лише в русифікації, про що я розповідав вище. Вплив Росії відчутний всюди! І в деяких випадках - аж до маразму. По-перше, яка ж це незалежність, коли на території країни у Тирасполі існує російська військова частина і росіяни контролюють усю її територію?! По-друге, у містах білборди переповнені написами, типу, «За будущее с великой Россией», а ще закликами голосувати за кандидатів партії «Единая Россия». Так, вам не почулося. Жителі Придністров'я брали участь у виборах депутатів держдуми Росії. За ці 30 років «незалежності» громадяни ПМР не стали успішними, не стали щасливими і, мабуть, зрозуміли, що знаходяться в ямі, з якої вилізти неможливо. Така ж доля чекає і Д/ЛНР: в союзі з Росією добра не буде ніколи.

7. Історична спадщина

Відвідав Бендерську фортецю, а вона дещо в аварійному стані. Зі стін сипеться каміння, а дошки в деяких кімнатах зламані. Замок потребує реконструкції. Але скоріше за все до історичної спадщини в республіці нікому нема діла.

8. Низькі зарплати

Поспілкувався з охоронцем Бендерської фортеці. Той запитав:
- Так, чтоби путєшествовать нужно какіє-то дєнгі іметь?
- Ну так, - відповідаю я. - А в чому проблема? Назбирав грошей і поїхав! Зрештою можна виїхати на заробітки закордон.
- Ага, с такімі зарплатамі как у нас нє насабіраєш, - сумно продовжив він та почав скаржитись на рівень життя в країні. Я мовчав, тоді він запитав про труднощі перетину кордону:
- А как же с праєздом?
- Ну так у нас безвіз. З українським паспортом можна вільно подорожувати Європою, - відповідаю я.
- Вєзьот же людям! - чую заздрісну нотку від нього. А колись Придністров'я було найрозвиненішим регіоном Молдови.

9. Елементи совка

Іноді здавалося, що після розпаду Радянського союзу Придністров'я остаточно зупинилося в розвитку. Елементи совка всюди: серп і молот на гербі та прапорі, георгіївські стрічки вивішені на вулицях. А ще пам'ятники радянським вождям, танки з написами «За родину» ну й звісно - совкова звичка до блиску відбілювати бордюри та дерева, що в Україні у деяких містах вже давно вважається пережитком минулого. Хоча є в республіці і свої плюси: вулиці чисті, а комунальники помітно, що працюють. Та й стан доріг доволі не поганий.

 Щоб показати вам це все я змонтував коротенький відеоролик. А для атмосферності - додав на фон гімн СРСР. Думаю, він найкраще пасує для відображення цього маразму

З повагою ставлюся до жителів Придністровської молдавської республіки та бажаю якнайшвидше звільнитись від цього рабства. А це можливо лише за однієї умови: виведення російських окупаційних військ з території. Саме тоді й настане мир і добробут у домі!