ІЗ ЧИТАЦЬКИХ КОНВЕРТІВ: погадаю на ромашці… на зиму

«Поверталась на Варвари (17 грудня) польовою дорогою із сусіднього села. Чорніли зусібіч поораними латками поля.

Та, прошкуючи повз незораний клаптик землі, несподівано вловила зором темно-зелені кущики, поцяцьковані біленькими зірочками. Коли підійшла ближче, то зрозуміла, що це були польові ромашки! Звісно, з радістю назбирала букет, бо коли ще випаде така дивовижа — збирати ромашки у грудні. Тепер квіти тішать мене, ніби усміхаючись, білими голівками на столі у вазі.
Не стрималась, щоб не погадати на пелюстинках, як колись, у юності: любить, не любить… А таки зима нас любить! — такий результат гадання. І тому й не поспішає до нас, що любить… Адже холод і мороз, її супутники, не всіх потішать при нинішніх катаклізмах: політичних, соціальних, цінових...», — написала до редакції Галина Зелінська із села Суховоля Луцького району.