Коли 24 листопада минулого року лучанка Валентина Крижанівська поверталася з роботи, було ще не пізно: 19.15. Тому й не звернула уваги на кроки за спиною...
Коли 24 листопада минулого року лучанка Валентина Крижанівська поверталася з роботи, було ще не пізно: 19.15. Тому й не звернула уваги на кроки за спиною.
В цю пору в районі вулиць Набережної й Шевченка ще досить людно. Тим несподіванішим був удар у спину. В одну мить жінка, яка поспішала до тяжко хворого батька, опинилася без сумочки, у якій — ключі від роботи й дому, окуляри, гроші й ще безліч дрібниць. Приголомшена жінка постукала в двері ближнього будинку й попросила викликати міліцію, хоч у душі не вірила, що злодія впіймають. Міліція прибула досить оперативно. Але найбільше здивування чекало на потерпілу, коли не минуло й години, як їй повернули всі речі. І хоч відтоді, як трапилася ця прикра пригода, минуло вже трохи часу, пані Валентина не може заспокоїтися, бо в душі живуть слова подяки «тому безіменному міліціонерові, який виявився справжнім професіоналом, не чекаючи нагород і слави, взяв на себе всю брудну роботу й відновив мою віру в торжество справедливості, як у казках — в перемогу Добра над Злом», — написала в листі до редакції наша читачка.
