РИНОК ПРАЦІ: ЛЮДИНА ЛЮДИНІ НЕ ЛИШЕ ДРУГ, А Й КОНКУРЕНТ

Продовження. Початок у номерах за 25 і 28 жовтня
Ось розвалилося ще одне господарство — “Старозагорівське” і відразу прийшло 88 чоловік, щоб стати на облік у центрі зайнятості. Його працівники відверто говорять, що якоїсь роботи запропонувати не можуть. Та що там говорити: селянину не вигідно ростити хліб, собі на збиток годуються поросята і т. д. Чим може зарадити селянським бідам центр зайнятості?
В облдержадміністрації заслуховували звіт про роботу обласного центру зайнятості. Стиль роботи директора Вікторії Гучук з працівниками державної служби зайнятості було піддано справедливій критиці, зокрема це стосувалося численного звільнення кадрів, появи скарг. Але при обговоренні до звинувачень на рахунок центру додалося навіть те, що в Локачинському районі дороги погані. Начебто робочу силу недостатньо використовує центр зайнятості. Тепер в селищі існує лише дільниця з 13 працівниками від горохівської дорожньої служби і, зрозуміло, що найбільше, на що здатні безробітні — це викосити бур’яни попри занедбаних шляхів з ямами, яких нараховується 300 кілометрів.
У 2001 році депутати Іваничівської районної ради звернулися до Верховної Ради України з пропозицією внести зміни до законодавства з питань надання громадянам статусу безробітних. Зокрема, пропонувалося, що працездатним громадянам, які отримали земельні частки-паї в натурі і ними користуються, не надавати статусу безробітних і на облік не ставити. Звернення, слава Богу, застряло десь у Верховній Раді та Кабміні. Якщо держава подбає про селян і не перетворюватиме їх у старців та випивох, то вони й самі не підуть на біржу праці.
Зрозуміло, що в таких умовах відрахування від локачинських підприємств, установ, організацій у Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття мізерні. Так, на 1 жовтня ц. р. тут надійшло трохи більше 163,3 тисячі гривень, а профінансовано видатки згідно із заявкою центру зайнятості на суму 733,8 тисячі гривень. Лише 22,3 відсотка забезпечення власними коштами! То дотації — це благо для мешканців району чи зайві витрати? Невже ці гроші викинуті на вітер? До речі, тісне приміщення центру зайнятості в Локачах справляє жалюгідне враження (кажуть, що така ж ситуація в Старій Виживці). Люди стоять на сходах, у коридорах, сваряться і обурюються діями влади.
З 18 базових центрів зайнятості лише до Луцького міського центру надходять страхові внески достатні, щоб працювати без дотацій, а в ряді районів відсоток забезпечення становить трохи більше 20. А тому й Волинська область забезпечена власними коштами не більше, як наполовину до потреби. За дев’ять місяців від Волині у Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття надійшло 15719,2 тис. гривень, а профінансовано майже вдвічі більше.
І я тепер розумію гордість працівників Луцького міського центру зайнятості, котрі зробили з колишнього розваленого дитячого садка “лялечку”. Тут був дірявий дах, текла система опалення, що знаходилася під підлогою, грибок руйнував стіни і т. д. На капітальний ремонт приміщення було виділено фондом (враховуючи проектну документацію) до півтора мільйона гривень. Центр зайнятості обладнаний сучасною технікою з усіма зручностями для безробітних відвідувачів (навіть є кімната, де діти можуть погратися) і роботодавців. Тут знаходиться нове програмне забезпечення з впровадженням електронного зв’язку з Києвом, є відділ автоматичної системи управління. Працює сучасна інформаційно-довідкова система, запроваджено картотеки, облаштовано електронний банкомат вакансій, встановлено спеціальні стенди з пропозиціями з багатьох потрібних спеціальностей тощо. У центрі зайнятості другий поверх відведено для роботодавців і вигляд тут досить шикарний. До речі, тут покладено паркет, на нижньому поверсі — лінолеум. Пояснення: безробітних у 1999 році було дев’ять тисяч осіб, тепер — три тисячі, але відвідувачів порівняно з тим періодом збільшилося втричі — ніякий паркет не витримає. Щорічно центр зайнятості влаштовує на роботу 10 тисяч мешканців Луцька.
Тут є навіть кімната для працівників центру, в якій можна випити кави і послухати музику. При ближчому знайомстві з роботою колективу центру видалось, що це не є зайвим. Постійне спілкування, як тут кажуть, з “критичною масою” несе значне психологічне навантаження. Відвідувачі бувають і агресивними, і нервовими.
— Якщо колись не буде потреби в такому приміщенні для безробітних, то воно ніде не дінеться — служитиме людям для інших потреб,— каже директор Луцького міського центру зайнятості Людмила Буга. — А щодо зловживань, то нас перевіряли чи не всі правоохоронні органи і жодної помилки у стосунках з роботодавцями не знайшли, бо я і мої колеги дотримуємося фінансової дисципліни.
Як кажуть, дай Боже, щоб на безробітті, нужді людей ніде не наживались чиновники. Хоча остання комісія з Державного центру зайнятості виявила в Луцьку немало порушень в роботі, які стосуються стилю керівництва.

УПІЙМАЙ СВОЮ ЖАРПТИЦЮ
Тільки в цьому році Луцький міський центр зайнятості планує використати 6600 тисяч гривень, з них понад 80 відсотків піде на соціальну допомогу — це пряма дотація на робочих місцях, стипендії, допомога під час професійного навчання і перепідготовки кадрів, одноразова матеріальна допомога тощо. Цікаво, що торік довелося повернути кількасот тисяч гривень, які планували використати для оплати праці безробітних на громадських роботах. Кажуть, що в Луцьку такий менталітет його мешканців — не бажають безробітні займатися благоустроєм та озелененням, підсобними та ремонтними роботами на будівництві і т. д.
І все ж в області майже 15 відсотків незайнятого населення залучається до оплачуваних громадських робіт. Розмова з головним лікарем Горохівської центральної лікарні Валерієм Кобою показала, що при мізерному фінансуванні медицини залучення безробітних на громадські роботи є великою підмогою. Адже коштів на утримання санітарок, допоміжних робітників немає. Цікаво, що Володимир-Волинською міською радою прийнято рішення про організацію громадських робіт на благодійній основі. Кожний безробітний, який перебуває на обліку протягом року в міськрайонному центрі зайнятості, повинен відпрацювати 10 днів на роботах, пов’язаних з благоустроєм міста, охороною довкілля, по догляду одиноких та інвалідів...
А ось приклад села Павлівка Іваничівського району наочно показує, що можна зробити за рахунок безробітних. Не знати, як би виглядав благоустрій села під час зустрічі президентів двох держав, якби не їхня безкоштовна праця протягом двох місяців. Наскільки економічно було вигідно везти людей з Луцька, Володимир-Волинського, Горохова, то це вже керівництву області видніше. Якби в Іваничах комунальна служба працювала хоч впівсили, виявили свідомість люди у селі та на підприємствах, то не треба було б безробітних — не з кращим настроєм — гнати на штурм. І це при тому, що керівництво Іваничівської райдержадміністрації не сприяло чіткій організації праці приїжджих, не кажучи вже про виділення сякого-такого забезпечення харчами чи водою. На бенкети після різного офіціозу кошти знаходяться — про це знають усі чиновники області.
Олександр НАГОРНИЙ.
(Далі буде).