Село Павловичі, що в Локачинському районі, невелике, за радянських часів вважалося бригадним, що було синонімом неперспективного...
Село Павловичі, що в Локачинському районі, невелике, за радянських часів вважалося бригадним, що було синонімом неперспективного.
Проте, воно ніколи не стояло осторонь вагомих історичних подій, визвольних змагань, під час яких гинули його найкращі сини. Але пам’ятника загиблим землякам у Павловичах досі нема. Тому після того, як спорудили тут храм, сільська громада взялася ліквідовувати й цю несправедливість. Місцеві краєзнавці почали встановлювати прізвища, імена. Як повідомив нам колишній головний агроном, а нині церковний староста, Віталій Прокуда, лише тих, хто воював за Українську Народну Республіку в 1918—1920 роках, у маленькому селі виявилося восьмеро: Кіндрат Йосипович Гурський, Федір Миронович Дриганюк, Матвій Прохорович Лялька, Денис Васильович Тарасюк, Борис Іларіонович Шостак, Хома Семенович Шостак, Роман Максимович Бугайчук, протоієрей Олександр Симонович. Пам’ятайте, нащадки!
