НАСТУПНИЙ ПОСТРІЛ ЧЕКАТИ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ?

Таке запитання напрошується після того, як тижневик «Фокус» повідомив, що наші народні депутати дозволяють собі приходити зі зброєю у стіни парламенту. Адже відомо, що раз на рік навіть незаряджена зброя стріляє...


Полювання і колекціонування зброї – одне з улюблених захоплень наших політиків ще з часів Хрущова та Брежнєва. Вільний доступ до елітних мисливських угідь, нагода «обговорити проблеми» на свіжому повітрі, не боячись прослуховування завжди вабили на полювання навіть тих, хто взагалі не був любителем стрільби. А дарувати на знак поваги мисливські рушниці стало ледве не обов’язковим ритуалом номенклатури.
Загибель народного депутата Євгена Кушнарьова – не перший випадок в Україні, коли політик такого високого рангу став жертвою пострілу. У серпні 1998 року прямим пострілом у груди був вбитий народний депутат України, голова правління ЗАТ «Укргаззбут» Олег Кухарчук. Депутат був заядлим колекціонером зброї, яку зберігав у сейфі. Але під час демонстрації колекції перед рідними заряджений пістолет потрапив у руки його восьмирічної доньки, яка і здійснила той фатальний постріл.
15 років тому, за дуже схожих з ізюмським інцидентом обставин, загинув на полюванні заступник начальника УМВС Києва Володимир Шапошнік. У неформальних бесідах люди, які добре знали Володимира Івановича, стверджували, що це було навмисне вбивство, замасковане під випадковість, проте слідству довести це не вдалося.
Увечері 22 січня 2001 року в офісі власної фірми «Лоск» з вогнепальною раною у лівій частині грудей був знайдений мертвим 45-річний народний депутат і крупний харківський бізнесмен Юрій Кононенко. Знаряддям убивства став зареєстрований на нього карабін «Сайга» калібру 7,62 (саме ця зброя фігурувала у першопочатковій версії загибелі Кушнарьова – за словами експертів, куля, випущена із «Сайги», із відстані 100 метрів пробиває залізничну шпалу. Потім слідчі вказали, що постріл в Кушнарьова, який стояв у кущах, був зроблений з відстані 5 – 10 метрів із карабіна марки «Benelli Argo», до речі, забороненого в Україні). Смерть Кононенка у свій час викликала багато пересудів. Офіційна версія правоохоронців – самогубство з необережності. Але в Харкові говорили і про доведення до самогубства, і навіть про вбивство. Тоді ще лідер партії «Яблуко» Михайло Бродський навіть звинуватив губернатора Євгена Кушнарьова в тому, що незадовго до смерті Кононенка голова облдержадміністрації погрожував підприємцю.
У лютому 2005 року у своїй донецькій квартирі із пістолета «Форт-12» випадково наніс собі смертельне поранення в голову голова правління ЗАТ «Артемівський завод шампанських вин», депутат Донецької обласної ради Роман Никіфоров.
Особиста зброя також вкоротила життя міністрам епохи Кучми – Георгію Кірпі та Юрію Кравченку. І хоча з приводу смерті останнього ще багато запитань (одне з них: як можна двічі стріляти собі в голову?), беззаперечним залишається той факт, що любов політиків до «стріляючих іграшок» іноді закінчується для них трагічно.
Хоча ця любов у них уже набула патологічної форми. Усі пам’ятають величезну колекцію рушниць екс-губернатора Сумщини Володимира Щербаня, яку в дні його вимушеної еміграції демонстрував журналістам Юрій Луценко. Втім, сам екс-міністр внутрішніх справ також «відзначився», роздавши за неповних два роки більше півтори сотні нагородних «Фортів», з яких лише третина дісталась безпосередньо міліціонерам. Колекція різноманітних «стволів» прикрашає кабінет Олександра Турчинова, а Олександр Волков не тільки влаштовує екскурсії для журналістів по своєму будинку, де стіни буквально завішані рушницями і мисливськими трофеями, а й при цьому пропонує бажаючим постріляти по мішенях, які рухаються.
Та що казати, коли навіть у нашому парламенті журналісти, як стверджує тижневик «Фокус», не раз помічали, що в портфелях народних обранців між папками з документами недбало валяються «стволи». До речі, на шляху у приміщення Верховної Ради депутати повинні проходити через рамки металошукачів, але більшість з них ігнорують це право, наражаючи на небезпеку не тільки своїх колег, а й численних гостей законодавчого органу.