Вчора ми відзначили Міжнародний день рідної мови, в черговий раз констатувавши, що українській в Україні не завжди затишно, що політики часто використовують мовне питання як розмінну монету...
Вчора ми відзначили Міжнародний день рідної мови, в черговий раз констатувавши, що українській в Україні не завжди затишно, що політики часто використовують мовне питання як розмінну монету.
У зв’язку з цим наш постійний автор, журналіст і народний депутат України першого скликання Андрій Бондарчук нагадує: «Слово «націоналіст», «націоналізм» із негативним відтінком перейшло до нас із радянських часів, коли його застосовували як останній лайливий політичний аргумент. У «червоних» і «синіх» наших депутатів воно у ширвжитку й дотепер. Про те, що навіть у новітніх словниках «націоналіст» відповідає значенню «патріот», їм байдуже. А як трактували це слово енциклопедисти колишньої «тюрми народів» — царської Росії? Ось «Энциклопедический словарь» Ф.Павленкова (1913 р.), що витримав аж п’ять видань. Навоимо дослівну цитату (без перекладу): «Национализм — признание за каждой нацией и даже народностью права существовать со своею самобытностью наряду со всеми остальными. Нередко извращается современными политиками и обращается в лозунг для подавления господствующею национальностью в государстве всех остальных». Отже, це право на патріотизм, який елементарно властивий титульній нації».
