У мами — урочистість, родина відзначає її 30-річчя. Вона посилає до ларка за якимись дрібницями доньку-другокласницю, котра потрапляє в глибоку яму з водою, викопану на сільській дорозі. Яка страшна трагедія могла б трапитися через безтурботність дорослих, якби не восьмикласник Павлик Худоба...
Чому ж виникла небезпечна пастка-яма з водою на дорозі в селі Промінь Луцького району?
Тієї післяобідньої пори в сім’ї Патутів було клопітно і радісно. Господиня Галина Миколаївна відзначала своє 30-річчя. Як завжди, чогось в домі не вистачало, а на руках — ще й маленький синок. Тож мама послала свою маленьку помічницю Олю, яка вчиться в другому класі, до ларка за якимись дрібницями. Дорога для дитини знайома, до школи нею щодня прошкує, але на цьому шляху декілька місяців тому з’явилася глибока яма, біля якої так і залишився лежати грунт. Коли там не було води, то і яма у дітей інтересу не викликала. Але трошки підмерзло і Оля, яку характеризують, як дуже допитливу, до всього цікавого тягнеться, вирішила ніжкою спробувати, що ж воно таке. На перший погляд здавалося, що насипано сірого піску, хоча насправді це було шумовиння від води. Оля послизнулася і опинилася в ямі. Вхопилася ручками за її край. Дитині тут було води з головою. Буває ж таке: ми ось приїхали автомашиною на місце події і довго ніде не було видно жодної людини, ні в кого дорогу розпитати. А ось під час того нещастя, що трапилося з дитиною, якраз по дорозі велосипедом проїжджав Павлик Худоба, котрий вчиться у восьмому класі. Оля кричати не могла. Павлик розповів, що коли побачив її, то кинув велосипеда і підбіг до ями. Оля трималася уже лише однією ручкою за мерзлу землю. Павлик каже, що на щастя на дівчині була балонова куртка, яка трохи її підтримувала на воді. Хоча найбільше Олі пощастило, що тут опинився кмітливий, рішучий хлопчик, котрий не розгубився в складних обставинах. Він зумів витягнути дівчинку і побіг до телефону, щоб повідомити батьків Олі. Олю помітило подружжя Кушнірів, біля домівки яких розкопана та яма, котрі й надали їй першу допомогу. Оля від пережитого не могла ні говорити, ні стояти на ногах. Незабаром прибули налякані батьки. Цікаво, що ця подія відбувалася 25 жовтня, минулої суботи, коли відзначали День рятівника. Павлик Худоба цілком заслужив це звання. Сергій Патута, батько Олі, купив годинника, і на лінійці в школі його вручила Павлику вдячна мати — Галина Миколаївна. Сергій Патута звернувся до редакції “Волині” з проханням подякувати через газету сім’ї Кушнірів, які перші відігріли дитину. Але особлива вдячність родини — Павлику та його батькам, які гарно виховують сина, бо він “витягнув нашу Олю з того світу”. Однак, як майже завжди буває у нашому житті, героїчні вчинки відбуваються через чиюсь безгосподарність і безтолковість. Чому ж та глибока яма уже кілька місяців знаходиться на проїжджій частині вулиці? Чому ж вона не була позначена якимось чином? Тільки після цього випадку навколо неї натягнули мотузку. Директор сільськогосподарського приватного підприємства “Промінь” Юрій Кучма, у якого на балансі знаходиться водонапірна башта і водогін, дав таке пояснення: “Біля обійстя Степана Кушніра стався порив труби, яка веде до господарства від центрального трубопроводу. Кілька місяців тому на його прохання екскаватором було розкопано місце пориву. Але пошкодження не ліквідували. Воду ми не подавали у цей час. А оце Кушнір попросив пустити воду, щоб виявити місце пориву. Ось так і сталася трагедія. Я з себе вини не знімаю, але господар теж повинен був поставити якусь загорожу”. Варто сказати, що Сергій Патута в листі до редакції написав таке: “Після цього випадку я зайшов до директора, щоб висловити своє обурення: чому не було виставлено біля ями якісь попереджувальні знаки? Однак він, не поцікавившись здоров’ям дитини, сказав: “Хто ти такий? Чого ти всюди їздиш, чому мені вказуєш, що робити”. І послав мене... Ну, я теж тим же відповів”. Юрій Кучма не заперечує, що вони “погиркались”, але твердить, що про нещастя з дитиною він не знав, подумав, що знову той Патута — уже вкотре — прийшов добиватися за воду. “Я постійно теж перебуваю у стресовому стані від тієї води”,— сказав Юрій Нестерович. Хоча, як то мовиться, якщо людина схильна до грубіянства і брутальних слів, то стреси завжди знайдуться. У селі Промінь споживачі за воду заборгували п’ять з половиною тисяч гривень. Вийшла з ладу свердловина і довелося бурити нову. Вирішили, що селяни “скинуться” по 45 гривень для покриття затрат на свердловину. Однак внесли належну суму лише половина селян. На сході селян було вирішено “відрізати” вводи боржників від центрального водопроводу. Погроза не діє, частина людей продовжує не платити за послуги. Як твердить директор, воду, за яку не платять, селяни забирають на фермі, що створює додаткові труднощі в господарюванні. Ось усе це господарське безладдя і чвари серед селян, непорозуміння і призвели до того, що Павлик Худоба здійснив героїчний вчинок, за що йому честь і хвала. А проблеми з водопостачанням необхідно вирішувати усім селом, інакше ям буде дуже багато. Олександр НАГОРНИЙ. Фото Миколи ЗІНЧУКА. На фото: Щаслива Оля і її рятівник Павлик з новеньким годинником на руці.
