«Хто «пограбував» горобину?» — таку назву мала одна із наших недавніх інформацій під рубрикою «Природа». Відповідь отримали у листі нашої постійної читачки й дописувачки із с. Затурці, що в Локачинському районі, Галини Ушакової...
«Хто «пограбував» горобину?» — таку назву мала одна із наших недавніх інформацій під рубрикою «Природа». Відповідь отримали у листі нашої постійної читачки й дописувачки із с. Затурці, що в Локачинському районі, Галини Ушакової.
«Нещодавно йшла алейкою, що веде до школи,— пише Галина Людомирівна,— і спостерігала таку картину: на горобинах обіч дороги — хмара дроздів-горобинників. Це така симпатична сіро-рябенька пташка розміром зі шпака, тільки кругліша. Було серед них і чимало синиць, але дроздів — хмара, особливо, коли похолодало. Горобинова «кров» на снігу і взагалі ця зимова картинка надихнула на такі рядки: На білім снігу, наче крапельки крові, Розкльовані ягідки горобинові. З морозу солодкими ягоди стали. Неначе цукерки, дрозди їх клювали. На дерево птаство голодне злетілось. Що вже ласували! Досхочу наїлись. А шкірки гіркаві від ягід солодких Покидали в сніг, як з цукерок обгортки.
