Колектив редакції «Газети Волинь» висловлює щире співчуття родині , яка втратила чоловіка, батька, дідуся.
Не стало старійшини редакції «Газети Волинь»
Земний шлях Василя Григоровича Залевського закінчився 2 лютого на 88 році життя
Йому, уродженцю села Гектари Горохівського району, напівсироті (батько загинув у перші дні війни), випала непроста доля. Мусив хлопчаком орати ниву, рубати дрова, косити сіно у заплаві Стиру біля рідного села. А як закінчив школу, солдатська вдова пошила синові полотняну торбу і випровадила на навчання у Львівський державний університет імені Івана Франка.
Прийшов Василь Залевський із дипломом вишу в колектив тоді ще «Радянської Волині» 29 липня 1964-го. Починав кореспондентом, потім понад 30 років очолював у редакції відділ промисловості, транспорту і зв’язку.
Був Василь Григорович заступником головного редактора. І завжди відзначався людяністю, сумлінністю, відданістю газеті. Без «Волині» не уявляв свого життя, коли й вийшов на заслужений відпочинок. Ще донедавна Василь Григорович приходив по кожен свіжий номер газети, цікавився редакційними новинами, любив поспілкуватися з колегами. І ми були раді бачити старійшину волинської журналістики усміхненим, бадьорим, доброзичливим, небайдужим – таким, яким він був з перших днів роботи в газеті, яким залишався завжди. Він радо відгукувався на запрошення головного редактора взяти участь у якомусь редакційному святі. Ось і минулої осені на день народження нашої газети, що припадає на свято Воздвиження Чесного Хреста, Василь Григорович був за святковим столом із колективом. Йому було що розповісти молодим, повернувшись спогадами у минуле, що вже стало історією «Волині».
Ще донедавна Василь Григорович приходив по кожен свіжий номер газети, цікавився редакційними новинами, любив поспілкуватися з колегами. І ми були раді бачити старійшину волинської журналістики усміхненим, бадьорим, доброзичливим, небайдужим – таким, яким він був з перших днів роботи в газеті, яким залишався завжди.
Недожив Василь Григорович до весни. А то б знову їздив на свою дачу, що у передмісті Луцька. Садив би помідори, боровся з колорадським жуком, тішився врожаєм, бо йому, людині із сільським корінням, непросто було всидіти в міській квартирі без роботи...
Колектив редакції «Газети Волинь» висловлює щире співчуття родині, яка втратила чоловіка, батька, дідуся.
Попрощатися із Василем Залевським можна буде сьогодні в Нижньому храмі Свято-Троїцького собору міста Луцька о 18-й годині. Похорон завтра о 12.00.
