Після трьох років полону нарешті обійняв донечку, яку ніколи не бачив

То був 29-річний Віталій Андрейченко з Глобинської громади Кременчуцького району Полтавської області. Один зі 193-х захисників України, який повернувся додому під час масштабного обміну полоненими 24 квітня. Його особливістю було те, що повернуті військовополонені утримувалися в секретній в’язниці на території Чеченської Республіки рф.

…Віталій був учасником АТО, тож фактично одразу після повномасштабного вторг-
нення його знову покликали у стрій, – на гарячий Донецький напрямок.

– Під час ротації Віталіка відпустили на чотири доби додому, і ми встигли за цей короткий термін розписатися, – розповідає його дружина, 36-річна Ольга. – Чоловік прий-
няв двох моїх доньок від попереднього шлюбу як рідних. Ми мріяли про спільного сина й про партнерські пологи. Але, коли я була на сьомому місяці вагітності, він потрапив у полон до «кадировців».

Це сталося 19 лютого 2023 року під Кремінною, коли у Віталія та його земляка-побратима Дмитра Яріша закінчились набої і їх почали труїти газом... Чоловіки, до речі, разом пройшли полон і в один день повернулися додому. Тепер будуть кумами.

За довгі три роки полону Ольга отримали від Віталія лише один лист – його привіз один із наших полонених, якого обміняли. Сама періодично писала чоловіку, але жодна вісточка так і не дійшла. Окрім однієї… Жінці вдалося скинути одному чеченському депутату своє фото з маленькою донечкою, яке той роздрукував і якось передав бранцю. З тією світлиною Віталій пройшов практично весь полон. Вона його підтримувала у найскладніші моменти й додавала сил пройти крізь те пекло.

Жінці вдалося скинути одному чеченському депутату своє фото з маленькою донечкою, яке той роздрукував і якось передав бранцю.

В очікуванні чоловіка з полону Ольга регулярно брала участь в акціях на підтримку військовополонених, іноді з маленькою донькою. Однак на обміни ніколи не їздила.

А 23 квітня, коли вже під вечір дізналася, що наступного дня відбудеться черговий обмін і велика ймовірність того, що повернуть військових невільників з Чечні, серце підказало: треба їхати.

Чекали біля кордону на Чернігівщині. І ось, після того, як надійшла інформація, що автобус з хлопцями вирушив від кордону, ті, хто чекав, один за одним поступово почали отримувати дзвінки від звільнених бранців.

– За годину, поки чекала чоловіка, мій смартфон став гарячим, бо я не випускала його з рук. Думала, розірветься від перегріву, – усміхається пережитому Ольга. – Мені зателефонували з невідомого номера й сказали, що Віталія обміняли. І тут же почула рідний голос: «Кицю, я вдома!» А в мене серце ледь не вискочить з грудей. «Я чекаю тебе, коханий! Зустрічатиму з автобуса», – промовила. Ви чули б його реакцію! «Ти мене чекаєш?!» – кілька разів перепитав чоловік, не вірячи почутому.

Цікаво, що про те, що фото з Соломійкою потрапило до Віталія й додавало йому моральних сил не впасти духом, Ольга дізналась лише після його повернення з полону.

– Ми аж до появи дитини на світ не знали, хто у нас народиться – УЗД не показувало статі, – продовжує жінка. – Але проговорювали, як би хотіли назвати і хлопчика, і дівчинку. Було кілька варіантів, серед них – Соломія. Соломійка народилася у нас богатиркою – вагою майже 4,5 кілограма – 16 травня 2023 року,  – розповідає Ольга. – Наступного дня після повернення ми всі родиною поїхали до Віталія в лікарню, де він проходить обстеження й реабілітацію. З салом і глобинськими ковбасами, які він просив привезти. Знаєте, я дуже переживала, як Соломійка поведеться при зустрічі. Але вона одразу підійшла, обняла тата й подарувала камінець у вигляді сердечка. Він узяв її на руки, цілує її ручки, а вона тільки дивиться на нього з-під лоба й мовчить. Звикає.

Які плани у Віталія на майбутнє? Найперше, казав, хоче пройтися з Соломійкою за ручку по селу з гордо піднятою головою…

Ну, і, звісно, народити сина…

Ганна ВОЛКОВА, «ФАКТИ»

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ