Літа минають, не минає біль…
Занадто вже пекучі наші втрати.
І спогад сипле нам у душі сіль,
Коли надходить знов травневе свято…
Літа минають, не минає біль… Занадто вже пекучі наші втрати. І спогад сипле нам у душі сіль, Коли надходить знов травневе свято…
«День Перемоги. Це наш другий Великдень! Солдатський. Із самого рання дзвонять фронтовики, вітають. Згадуємо наш студбат, як вивантажувалися ми в Дарниці з ешелонів уночі, як виступав перед харківськими студентами Кирпоніс, командувач фронту… Чому він виявив нам, недовченим студентам, таку честь? Потім розгадалось: бо ми були смертники». Такий запис зробив незабутній автор «Прапороносців» Олесь Гончар у своєму щоденнику від 9 травня 1995 року. Вчора особливо велелюдно було на Меморіалі Слави. Лучани прийшли сюди кожен із своїм спогадом і з квітами, аби вшанувати ще один «солдатський Великдень», 62-ий. Жоден пам’ятний знак не залишився без квітів. У святкуванні взяли участь представники влади, громадських організацій і духовенства різних конфесій. До Вічного вогню лягла традиційна гірлянда Слави. У пам’ять про загиблих було відслужено панахиду. Зі святом присутніх тепло привітали голова обласної ради Анатолій Грицюк, голова обласної держадміністрації Володимир Бондар, луцький міський голова Богдан Шиба, ветеран Другої світової війни Петро Бурковський. Святковий настрій створювали духові оркестри, які виконували військові марші та мелодії воєнних літ.
