«Я землю забрав, бо вона була просякнута їхньою кров’ю».
Двох синів російського добровольця поховали на алеї слави на Західній Україні (Відео)
На Франківщині попрощалися із захисниками України — Романом та Леонідом Бутусіними
Тисячі людей у Калуші на Івано-Франківщині прийшли провести в останню дорогу захисників України — братів Романа та Леоніда Бутусіних, повідомляє журналістка Суспільного із місця події.
Батько полеглих Олег Бутусін розповідає, що його сини – Роман та Леонід підписали контракт із ЗСУ у 2020 році. Бійці воювали в зоні ООС, а також обороняли Україну від початку повномасштабного вторгнення російських військових.
«Я бачив, як вони лежали, які у них були поранення. Бронежилет я поставив там. У бронежилеті — три дірки великокаліберного кулемета. Я землю забрав, бо вона була просякнута їхньою кров’ю. Я її забрав і висиплю на могилу. Там — земля, гільзи стріляні, магазини розбиті. Це для мене — святе все. Я знаю, що мої сини — в Бога прославлені, бо вони померли не боягузами, а героями», — каже Олег Бутусін.
Під звуки оркестру труни винесли на вулицю. Люди загиблих героїв зустрічали на колінах.
Похоронна процесія вирушила до собору Святих Землі Української. Там священники відправили службу, а звідти – на кладовище.
«Діти надто чудові були. Це були неймовірні хлопці. Вони — послушні, виховані. Таких дітей послушних і вихованих у селі не було. Опора і надія. І коли вони пішли воювати, ми переживали страшно. Ми вірили до останнього, що їх знайдуть і вони будуть живі. Хлопці — віддані, тато їх навчив воювати, він їх навчив всього», — розповідає про Романа та Леоніда їхня сусідка Лариса Барабаш.
Романа та Леоніда поховали у Калуші на Алеї Слави.
Романа та Леоніда поховали у Калуші на Алеї Слави.
Побратим Романа та Леоніда Бутусіних, позивний Сина каже, хлопці загинули, обороняючи один із населених пунктів України.
«Противник з величезними силами, з величезною перевагою у техніці, живій силі пішов у наступ з трьох напрямків. Хлопці боролися до кінця і загинули в бою. Вони разом були там і загинули в один час. Відбивалися дуже хоробро. Підбили ворожу БМП власноруч обидва, а надалі їх оточили, і там шансів уже не було», — каже побратим полеглих.
Сина розповідає, через те, що населений пункт, який обороняли хлопці, був окупований російськими солдатами, братів майже місяць не могли знайти, а він до останнього сподівався, що Роман та Леонід живі.
Хлопці були дуже добрі. Їх буде дуже не вистачати, таких друзів мало.
«Хлопці були дуже добрі. Їх буде дуже не вистачати, таких друзів мало», — каже Сина.
Опускали у ями братів під звуки пострілів та Гімну України. А батько кидав грудки землі з кров’ю синів із місця останнього бою. У чоловіка залишилися десятеро дітей. Один із них також воює за Україну. Олег Бутусін каже, після похорону планують повертатися на війну.
«Обов’язково. Кров моїх синів недарма пролита. Ми не можемо скласти руки. Ми будемо боротися до того часу, поки добро не переможе зло», — запевнив Олег Бутусін.
Читайте також: Луцьк прощатиметься з захисником багатостраждального Харкова
