У місті на Волині працюють лікарі з гарячих точок (Фото)

Лаборантка Тетяна Лисак з Луганщини

39-річна Тетяна Лисак приїхала із міста Кремінна Луганської області. Працювала в Луганському обласному онкологічному диспансері лаборантом біохімічного відділу клініко-діагностичної лабораторії, який після початку війни у 2014 році переїхав у Кремінну, повідомляє Буг.

Це вже була остання електричка за маршрутом, оскільки за нами через 5 хв влучила ракета у переїзд перед вокзалом.

З першого дня війни даний медичний заклад перестав функціонувати.

Після нападу росії 24-го лютого, у місті були постійні обстріли. Три тижні сім’ї Тетяни довелося жити в підвалі, вийти практично не можливо було. Потім, за допомогою військових, родину жінки з чоловіком, мамою і донькою евакуювали на залізничний вокзал до міста Краматорськ, звідки вже дісталися до родичів у Володимир.

«Після того, як оселилася у гуртожитку, прийшла до лікарні проситися на роботу. Я дуже вдячна володимирській лікарні, що надали мені місце роботи, за моєю спеціальністю. В колективі мене дуже добре прийняли», – ділиться лаборантка.

Як розповідають родичі, які лишилися у рідному місті Тетяни, там тривають постійні обстріли. Якщо раніше стріляли на окраїнах Кремінної, то зараз «гатять» і по центру.

Донька, якій 18 років, студентка навчається дистанційно у Київському університеті імені Шевченка.

Тетяна вважає Володимир чудовим містечком, каже, що їх тут дуже добре прийняли. У гуртожитку їх забезпечили необхідними умовами.

На щастя, будинок, де проживала родина жінки, поки що, лишився неушкодженим. Проте на вулиці, де він знаходиться, лишилися проживати чотири людини, більшість – виїхали. Повертатися поки небезпечно.

Лікар УЗД Дмитро Левінський з Бучі

41-річний Дмитро Левінський приїхав 9-го березня із міста Буча Київської області. Працював у Київській міській 12 клінічній лікарні лікарем УЗД.

Навчався в столиці, був лікарем променевої терапії і працював в онкодиспансері у Харкові. Згодом перекваліфікувався на радіоізотопну діагностику, попрацював ще трохи у Харкові, потім поїхав у Київ. Через недостатнє фінансування, почалися скорочення в лабораторії, тож довелося перекваліфікуватися на УЗД.

Останній раз був на роботі ще 24-го лютого. Добирався майже три години, оскільки дороги були вже «забиті» людьми, які виїжджали з Києва. Назад було дуже важко дістатися додому, частина метро була закрита, тож довелося ще півтори години йти до залізничної станції, з якої можна було електричкою доїхати до Бучі.

«Це вже була остання електричка за маршрутом, оскільки за нами через 5 хв влучила ракета у переїзд перед вокзалом», – згадує лікар.

З 25-го лютого вони були уже відрізані від Києва, оскільки підірвали міст. Михайло із сім’єю проживали у багатоповерховому будинку. З початком нападу росії, більшість мешканців повиїжджали, в будинку лишилося приблизно 20 людей.

Виїхати з вже окупованого міста Дмитру з дружиною, сином з її сестрою, племінником та котами вдалося 9-го квітня.

«Виїжджали страшне. Випадково дізналися, що буде зелений коридор. Обіцяли автобуси, але їх не було. Близько 11 години в заданому місці зібралися кілька тисяч людей. Хтось сказав, що колона в Гостомель приїхала, а напередодні автотранспортом випускали з Бородянки. Мер переховувався, бо його розшукували окупанти, тож не було нормальної комунікації. Офіційно ніхто нічого не міг сказати.

Тож вирішили виїжджати власним автотранспортом, через росіян дізналися, що випускають. У машину ще взяли четверо людей з іншої сім’ї, тож в салоні перебували дев’ятеро людей. На цьому проміжку дороги робився жах, багато розстріляних цивільних машин, які намагалися виїхати раніше без узгодження. У них були діти…», – розповідає Дмитро.

Перших 15 кілометрів від Бучі до Стоянки, де на той момент починалася територія, контрольована українськими військами, добиралися 5 годин. Виїжджали разом з ними кілька тисяч автомобілів. Із села Забуччя, яке знаходиться на пагорбі, було видно колону, що рухалася ще у Бучі. Не всі встигла до темряви доїхати до Стоянки, коли почалася комендантська година.

«Їх орки лишили на своїй території. Не дозволяли світло вмикати вночі, було холодно. Там страшно було», – ділиться тривожними спогадами лікар.

Далі їхали через Білу Церкву-Вінницю-Тернопіль-Хмельницький. просувалися по селах, дорога зайняла 2,5 доби, замість звичних 6-8 годин. Заночували першу ніч у селі Музичі під Києвом, де організували у сільському клубі прихисток для людей з кухнею та можливістю переночувати. Далі уже ночували на Хмельниччині під Волочиськом, оскільки їхати можна було лише до комендантської години, потім на блок-постах не пропускали.

У Володимирі проживають їхні родичі, які й прихистили сім’ю.

Лікар зізнається, що у нашому місті навіть більше робити, ніж у Києві. Оскільки там останнім часом працював у нічні зміни, тому пацієнтів було менше. Колектив сприйняв нового колегу добре.

Останні новини війни:

• Волинь втратила ще одного Героя.
• Війна в Україні може тривати до кінця 2022 року.
• Через власну необачність загинуло двоє людей, які вийшли подивитися на збиту ракету.
• У Луганській області загинув військовий з Луцького району.
• По Миколаєву гатять «Смерчами» (Фото 18+).
• У кремлі не розуміють, що Київ може вдарити по Москві, – російський опозиціонер.
• Україна показала, що може виводити з ладу навіть ядерну зброю росії, – політолог.
• На Рівненщині діяв осередок комуністичної партії України (Фото).
• Українські біженці масово повертаються додому: в ООН пояснили, чим це загрожує.
• Росіяни проводять «перепис населення» Маріуполя з подальшою «зачисткою неблагонадійних».
• Зеленський пояснив, чому не покидає Київ.
• Кораблі НАТО увійшли до Балтійського моря.
• Військові показали, як з дронів нищили російські танки (Відео).

Усі новини російсько-української війни – тут.